в означеннях
Тлумачення, значення слова «самовладний»:

САМОВЛА́ДНИЙ, а, е, заст.

1. Який має необмежену державну владу; самодержавний.  * Образно. [Овлур:] Не забувай, небоже, що ось тут Я пан, я самовладний цар у лісі, А ти в моїх руках (Іван Франко, IX, 1952, 283);
//  Який є проявом самовладдя (у 1 знач.), заснований на самовладді. Парламент зажадав суду над міністром лордом Страффордом, найбільш запеклим провідником самовладної політики короля (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 9).

2. Який самовільно взяв на себе право безроздільно управляти кимсь, чимсь; свавільний. Прагнучи зміцнити свої соціально-економічні позиції, середній і нижчий прошарок бояр та міське населення тяжіли до сильної князівської влади і підтримували її в боротьбі проти самовладної боярської знаті (Історія УРСР, I, 1953, 90).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 31.

Коментарі (0)