САМОЗАБУ́ТНЬО. Присл. до самозабутній. Вона знає, як самозабутньо батько любить її (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 146).
САМОЗАБУ́ТНЬО. Присл. до самозабутній. Вона знає, як самозабутньо батько любить її (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 146).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 35.