Словник української мови

САМОЗАГЛИ́БЛЕНИЙ, а, е. Заглиблений у себе, у свій внутрішній світ, у свої почуття й переживання. Павло оглянувся, але побачив, що Марко вже сидить міцний і самозаглиблений (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 28);
//  Який свідчить про заглиблення у себе, у свій внутрішній світ. Всі зупинились: одні в захваті, інші в мовчазному подиві, а ще інші в самозаглибленому спогляданні (Олександр Довженко, I, 1958, 84).