САМОЗАКО́ХАНИЙ, а, е. Закоханий у самого себе, впевнений у своїй надзвичайній вроді, у виняткових розумових здібностях і т. ін. — Ти — обмежена, а думаєш, що все знаєш, бо самозакохана (Олесь Донченко, V, 1957, 316); Куліш манірний, красивий, самозакоханий, як завжди, пишномовно зустрів Тараса (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 396); * Образно. Скоро їх [чайок] зовсім не стає видно. Лише крізь вуркотливий гомін самозакоханого моря ледь чутно долинають сюди жалісливі оклики віковічних мешканців цього голубого простору (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 101).