в означеннях
Тлумачення, значення слова «самозванець»:

САМОЗВА́НЕЦЬ, нця, чол.

1. Той, хто видає себе за іншу особу, незаконно присвоюючи собі чуже ім'я, звання тощо. Дізнавшись про появу самозванця в Польщі, * московський уряд оголосив, що Лжедмитрій — не хто інший, як колишній монах Григорій Отреп'єв (Історія СРСР, I, 1956, 153); За кого вони його приймають? Чи не за самозванця якого-небудь?.. — В мене м-мандаті — став він раптом заїкатись (Олесь Гончар, II, 1959, 117).

2. жарт. Той, хто за власною ініціативою, без уповноваження, береться за певну справу, самочинно приступає до виконання якихось обов'язків. Чи гнеться, чи дзвенить — Всі коси пробують, знавці і самозванці (Максим Рильський, Поеми, 1957, 259).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 37.

Коментарі (0)