САМУ́М, у, чол. Сухий гарячий вітер у пустелях Азії та Африки; піщаний ураган. Порив гарячого самуму Відбушував. Сахара спить (Ігор Муратов, Ідуть богатирі, 1951, 29); Вожатий.. розповів дітям про самуми — страшні піщані бурі, які бувають у справжніх пустелях (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 64); * У порівняннях. Влада цариці була, немов африканськеє сонце, Мов потужний самум, що не хоче й руїни лишити (Леся Українка, I, 1951, 423); Йшли танки фон-Клейста, як чорний самум (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 62).