Словник української мови

САМУРА́Й, я, чол. У феодальній Японії — член привілейованого військового стану; світський феодал. — Японець я і самурай — він знову люто постукав пальцем у свою книжечку (Олександр Довженко, I, 1958, 103);
//  перев. мн., розм., зневажл. Назва представників агресивної японської вояччини. Багато років боровся героїчний корейський народ проти японських самураїв (Літературна газета, 31.VIII 1950, 2); В уяві Віктора і Гриця постали картини запеклого бою з японськими самураями (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 92).