САМУРА́Й, я, чол. У феодальній Японії — член
привілейованого військового стану; світський феодал.
— Японець я і самурай — він знову люто постукав
пальцем у свою книжечку (Олександр Довженко, I, 1958, 103);
// перев.
мн., розм., зневажл. Назва представників агресивної
японської вояччини. Багато років боровся героїчний
корейський народ проти японських самураїв (Літературна газета, 31.VIII
1950, 2); В уяві Віктора і Гриця постали картини
запеклого бою з японськими самураями (Павло Автомонов, Коли
розлучаються двоє, 1959, 92).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 51.