Словник української мови

САНАТО́РІЙ, ю, чол. Лікувально-профілактичний заклад для лікування і відпочинку. [Кречет:] Проектуючи санаторій, ви мусили думати над тим, щоб кожна лінія, форма несла сонце, радість, бадьорість... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 112); Санаторії, пансіонати, будинки відпочинку щороку приймають величезну кількість людей, повертаючи їм здоров'я і бадьорість (Комуніст України, 3, 1968, 36);
//  перен. Мешканці такого закладу. Вже світ. З постелі встав я. Санаторій ще спить кругом. Лиш смарагдовий сад пташок збудив (Павло Тичина, I, 1957, 231).