САНАТО́РІЙ, ю, чол. Лікувально-профілактичний заклад
для лікування і відпочинку. [Кречет:] Проектуючи
санаторій, ви мусили думати над тим, щоб кожна
лінія, форма несла сонце, радість, бадьорість...
(Олександр Корнійчук, I, 1955, 112); Санаторії, пансіонати, будинки
відпочинку щороку приймають величезну кількість людей,
повертаючи їм здоров'я і бадьорість (Комуніст України,
3, 1968, 36);
// перен. Мешканці такого закладу. Вже
світ. З постелі встав я. Санаторій ще спить кругом.
Лиш смарагдовий сад пташок збудив (Павло Тичина, I, 1957, 231).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 51.