Словник української мови

САНДАЛ 1, САНТАЛ, чол.

1. род. а. Вічнозелене тропічне дерево, ароматична деревина якого багата на ефірну олію.

2. род. у. Кристалічна речовина, яку одержують із деревини цієї рослини. [Шинкар:] В більший чайник чаю поклади півложечки — для духу, а три ложечки сандалу (Марко Кропивницький, II, 1958, 499).

3. род. у. Барвник червоного або жовтого кольору, який одержують із деревини цієї та деяких інших рослин.

САНДАЛ 2, а, чол., заст. Невелике судно, що було поширене у тюркських народів Причорномор'я. Високі, швидкоплавні сандали раз у раз випереджали його човен (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 264).

САНДАЛ 3, а, чол., заст. Пристрій для обігрівання житла (у народів Сходу).