СА́ННИЦЯ, і, жін., розм. Погода, сприятлива для
їзди на санях;
// Дорога, в'їжджена саньми. — Я вже
сказав, що гній будеш возити. Санниця не завжди буває
(Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 249).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 54.