САНОЧКИ́, чок, мн. Зменш.-пестл. до сани і санки. Швидко біжать легкі саночки, як тільки можна швидко (Леся Українка, III, 1952, 473); Старенький, але ще дебелий дідусь, впрягшись у саночки, никав по двору, вишукуючи сміття та вивозячи його в яму (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 199); — Гляньте, який знайшовся. Напустив дурману, та й уже. Ні, голубе, любив кататися, люби і саночки возити! (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 168).