САНОВИ́ТО. Присл. до сановитий 2. Отож, було, мов генерал, Максим сановито Прибереться у неділю Та й пошкандибає У храм божий (Тарас Шевченко, II, 1963, 273); Взяв [Пороша] Зою під руку й сановито повів до хати, щоб бачили, що він тут не гість, а хазяїн на віки вічні... (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 369).