Словник української мови

САПЕ́Т, а, чол. Виплетений з лози і т. ін. вертикально видовжений кошик, який використовують для зберігання і перенесення овочів, фруктів і т. ін. Привіталась побожно Горпинка і здивовано кивнула головою на мішок з нарізаними соняшниками та сапет навибираних огірків (Григорій Косинка, Новели, 1962, 63); — Свіжі персики! Мигдаль! Фісташки! — вривався дзвінкий голос хлопчика з повними сапетами (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 215);
//  Такий же кошик для виловленої риби. Мовчки поставив він на камінь сапет, повний тріпотливої риби, похитав головою і зник у саклі (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 287).