САРАНА́, и, жін.
1. Комаха, схожа на коника, яка
перелітає величезними зграями, знищує посіви і
рослинність; небезпечний шкідник сільського господарства;
// збірн. Велика кількість цих комах. Хмари сарани,
які з'явилися в Африці у 1958 році, були настільки
густими, що буквально заступили сонце (Хлібороб України, 2,
1970, 47); Незабаром хлопці принесли страшну звістку:
з півдня йде чорною хмарою сарана (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956,
108).
▲ Перелітна сарана — сарана з крилами, що може
перелітати на великі віддалі. Доросла перелітна, або
азіатська, сарана бував від 40 до 50 мм завдовжки; вона
зеленувато-сіра або зелена (Шкідники поля, городу та саду, 1949, 21);
Піша сарана — безкрила сарана, що пересувається по
землі. Личинки пересуваються з місця на місце стрибками
й тому називаються пішою сараною (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957,
52).
2. збірн., перен., зневажл. Велика кількість людей як
уособлення зажерливої і руйнівної сили. То [пани
Польські] була здавна, ще за гетьманщини, голодна
ненажерлива сарана, котра налетіла з Польщі на вільні
степи розкішної України... Жерти, трощити — одна
в неї здавна думка... (Панас Мирний, I, 1949, 207); — Ігуменя,
два попи, два дяки, сімсот монашок — ціла сарана сидить
на селянській шиї, оббирав та обкрадає наші кишені
(Іван Микитенко, II, 1957, 361); Старші розповідали молодшим,
що ця зелена сарана була вже колись у вісімнадцятому на
Україні, і що окупантів неминуче знову спіткає та сама
доля... (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1957, 22);
// розм. Про тих,
кого важко нагодувати. Молодиці бігали, розносили страву
й все-таки не нагодували тієї сарани (Нечуй-Левицький, III,
1956, 195); — Оце приходиться ховатись од проклятої
сарани з святим хлібом! — задріботав Порох. — Як та
прожра жре — не заховай тільки... (Панас Мирний, I, 1949,
245); — Хіба така сарана не поїсть? — вказала Глафіра
на дітей, що вминали картоплю з казана (Степан Чорнобривець,
Визволена земля, 1950, 12).
♦ Як (наче, мов і т. ін.) сарана; Сараною сунути
(налітати, лізти і т. ін.) — великою масою сунути, налітати,
лізти і т. ін. куди-небудь. Зі всіх боків, наче
сарана, сунули [фашисти] (Натан Рибак, Час.., 1960, 271);
З'являлись, як хвилі в морі, різні орди, сараною налітали
вони на полян, руйнували й грабували городи й села над
Россю і Дніпром, гнали людей в неволю (Семен Скляренко, Святослав,
1959, 256); Як [тієї] сарани — дуже багато. — Їх —
ворогів і поганців — як сарани, цілі хмарища (Михайло Старицький,
Облога.., 1961, 33); — Дітей ми не будемо мати, та й
нащо нам той клопіт, тепер і так тісно, поля обмаль,
а людей — як сарани (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 42); Ось і табір.
Глянув [хлопчик] — війська, Як тієї сарани! (Олександр Олесь,
Вибр., 1958, 349).