СА́РНОЧКА, рідше СЕ́РНОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до сарна, серна. В одній із класних кімнат, забившись в куток, тремтить оточена дітьми дика сарночка гірська (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 210).
СА́РНОЧКА, рідше СЕ́РНОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до сарна, серна. В одній із класних кімнат, забившись в куток, тремтить оточена дітьми дика сарночка гірська (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 210).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 60.