САТУРА́ТОР, а, чол., спец.
1. Апарат для насичення або обробки рідини газами. На Вроцлавському заводі транспортного машинобудування прокладено спеціальний водопровід для газованої води, яка надходить з центрального сатуратора (Вечірній Київ, 1.XI 1968, 4).
2. Апарат хімічної водоочисної установки, що служить для приготування насиченого й освітленого вапнистого розчину.