в означеннях
Тлумачення, значення слова «сценка»:

СЦЕ́НКА, и, жін.

1. Зменш. до сцена 1—4. Міми, батьківщиною яких є стародавня Греція, являли собою сценки, де в пародійній манері актори показували епізоди повсякденного життя простолюдинів (Мистецтво, 3, 1968, 8); Колись у день старих «зелених свят» ми побачили на вулиці таку сценку. Йшов літній чоловік напідпитку, без шапки (чарка вже зробила своє) і трохи пританцьовував (Олесь Донченко, VI, 1957, 633); Поки старий сумує на балконі в затиллі будинку, перед фасадом його, що дивиться на скверик, дитячий майданчик і вулицю, відбуваються жваві і шумні сценки (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 19).

2. Невеликий закінчений драматичний твір. Характер побутових жартівливих сценок мають інтермедії Довгалевського про сон селянина, украдену кобилу, невдале ярмаркування селянина з його сином (Історія української літератури, I, 1954, 104); Марко Баніт легко й дотепно складав комічні сценки, фейлетони, куплети, майстерно поєднував текст з акробатичними номерами (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 198).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 906.

Коментарі (0)