СЕ́ЙМИК, а, чол. У Польщі та Литві XV—XVIII ст. — з'їзд, збори феодалів одного воєводства, повіту. Під тиском шляхти сейми в 60-х роках XVI ст. ухвалила ряд постанов, які зрівнювали шляхту в правах з магнатами. Були запроваджені спільні для шляхти і магнатів суди, місцеві сеймики, а також спільні військові порядки (Історія УРСР, I, 1953, 154); Він побував лише на Андріївськім інквізиційнім сеймику, а на всепольський варшавський сейм так і не потрапив (Іван Ле, Наливайко, 1957, 149).