Словник української мови

СЕЛЕНІТ 1, у, чол., мін. Різновид гіпсу рожевого, жовтого або білого кольору, який використовують для виготовлення художньо-побутових виробів.

СЕЛЕНІТ 2, а, чол. У науково-фантастичній літературі — назва жителів Місяця;
//  У зв'язку з розвитком космічних польотів — людина, що досягає Місяця, веде там наукові спостереження. Мета досліджень київських астрономів — створити досить точний атлас місячної поверхні, який візьмуть у дорогу перші селеніти (Наука і життя, 11, 1968, 9).