СЕЛО́, а, сер.
1. Населений пункт (звичайно великий)
неміського типу, жителі якого займаються перев. обробітком
землі. Мов оазис, в чистім полі Село зеленіє (Тарас Шевченко,
II, 1963, 172); Ось під нами Черемош ізвився.. Над ним
в святочному спокою Гріється мале село гуцульське (Іван Франко,
XIII, 1954, 329); Все село було видко, як на долоні,
з усіма білими хатами, з клунями, з церквою, з садками
й вербами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 196); Великі перетворення
сталися в селах України. Замість старих, приземкуватих
хатинок виросли в них добре впорядковані будинки
на дві-три, а то й чотири кімнати. З'явились нові
школи, лікарні, магазини (Радянська Україна, 24.II 1962, 3).
♦ Крикнути на все село див. крикнути; Піти з
торбами по селу див. піти.
2. Сільська місцевість взагалі. Соціал-демократія, в усякому разі, повинна зробити все для розвинення свідомості найширших верств селянства, для зрозуміння ними класової боротьби, яка відбувається на селі (Ленін, 15, 1971, 76); Село цікавить його [І. Франка] не з етнографічного боку, як попередніх письменників, він не ідеалізує сільського життя (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 36); Широке застосування техніки докорінно змінило обличчя села, технічний рівень життя населення (Хлібороб України, 6, 1969, 36).
3. збірн. Жителі села, сільської місцевості. Опріч дівчат, приходили провідувати Оксану і жінки, і молодиці, бо Оксану усі селом любили (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 444); Одірвали [рідних] від Кармеля, укинули його у візок і повезли шляхом, а все-усе село знялося, наче рій, і гудучи дивилося услід (Марко Вовчок, I, 1955, 362); Половина села не орала й не сіяла того року (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); Несподівано прийшов Василенко, якого вже розшукувало все село (Михайло Стельмах, II, 1962, 363); Щоранку чередник піднімав село на ноги (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 199).