в означеннях
Тлумачення, значення слова «селитися»:

СЕЛИТИСЯ, селюся, селишся, недок.

1. Влаштовуватися жити на незаселених місцях; оселятися, поселятися. Після того, як одчахнувся од султана кримський хан, слобожани почали селитись по степах (Олекса Стороженко, I, 1957, 176); Ремісники [в XIV—XV ст.] раніше за інших відривалися від села і селилися в містах (Історія УРСР, I, 1953, 124);
//  Займати приміщення під житло, розташовуватися на постій і т. ін. Кожного разу, проходячи своєю вулицею, помічаєте, як вона змінюється, виростають на ній багатоповерхові красені-будинки, селяться нові люди (Радянська Україна, 31.VII 1971, 1); Комдив і його колишній комісар нерідко селилися в одній хаті або в одному бліндажі (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 48);  * Образно. Сталь ідуть варити [трудівники], жать колосся, Будувать новий високий дім, Щоб в тім домі гарно всім жилося, Щоб селилось щастя в домі тім (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 73).

2. Розміщуватися, гніздитися де-небудь (про птахів, тварин і т. ін.). Вони [пташки] найохочіше селяться на узліссях, в чагарниках, де багато світла й сонця (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 149); Селяться бобри на тихих, глухих лісових річках, поблизу яких ростуть верби, осики, тополі, черемха, вільха (Вечірній Київ, 11.VII 1957, 4).

3. перен. З'являтися, виникати (про почуття, настрій і т. ін.). І душа бринів [бринить] Надією-квітом, І в душі селяться Радощі, як в гіллі Вишень соловейки (Микола Костомаров, I, 1967, 66).

4. Пас. до селити.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 118.

Коментарі (0)