СЕМИРІ́ЧКА, и, жін.
1. Неповна середня школа в
СРСР, у якій навчалися сім років. Восени, закінчивши
семирічку, поїхав я вже в справжнє місто освіту здобувати
(Юрій Збанацький, Любов, 1957, 234);
// збірн., розм. Учні і
вчителі такої школи. Розтягнувшись, наче стрічка —
Ось і наша семирічка, Чітко йде П'ятий «Д» — Коля
Гай його веде (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 148).
2. Відрізок часу, що триває сім років. Тільки за
комсомольськими путівками за семирічку мільйон сто
тисяч юнаків і дівчат поїхали будувати і працювати до
Сибіру, на Північ, Далекий Схід та інші райони країни
(Комуніст України, 8, 1966, 53);
// іст. План розвитку народного
господарства в СРСР, розрахований на виконання
протягом семи років.