Словник української мови

СЕ́ПТИМА, и, жін., муз. Сьомий ступінь у діатонічній гамі. Закономірність низхідного мелодичного руху в думах, відсутність октавного повтору тоніки позбавили верхню септиму її функцій ввідного тону, що перетворилось на жанрову закономірність дум (Народна творчість та етнографія, 4, 1966, 27);
//  Інтервал між першим і сьомим ступенем діатонічної гами. Мелодійна лінія думи переважно спадаючого характеру; вгору вона йде скоками, що сягають до інтервалу квінти, сексти і навіть септими (Історія української музики, 1922, 69).