в означеннях
Тлумачення, значення слова «серби»:

СЕРБИ, ів, мн. (одн. серб, рідше сербин, заст. сербіянин, а, чол.; сербка, рідше сербинка, заст. сербіянка, и, жін.). Південнослов'янська народність, що живе в Югославії. Бачу я, що погано дивляться на мене чиїсь очі. То був приятель мого чоловіка.. Чорний був увесь, родом із сербів, здається (Гнат Хоткевич, I, 1966, 64); Мій дід був серб. Його руки я й досі бачу жили сині, обличчя риси, мов орлині… (Володимир Сосюра, II, 1958, 353); Хай сербин розкаже, чи ми не братались Оружно у щасті й горі; За віру, за волю чи ми ж не рубались На полі, на горах, на морі? (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 35); Вхід до нього [мавзолею] з двох боків стереже вісім каріатид, одягнених у національне вбрання, що уособлюють собою матерів — сербку, ..македонку, хорватку, словенку.. й чорногорку (Літературна Україна, 24.XII 1968, 4); [Сербин:] А Мар'яна чортівськи таки гарна! І між нашими сербинками не приходилось бачить таких (Степан Васильченко, III, 1960, 24); Тамара познайомилася з сусідкою-полькою і з смаглявою сербіянкою Парою (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 186).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 128.

Коментарі (0)