СЕ́РЦЕ, я, сер.
1. Центральний орган кровоносної системи
у вигляді м'язового мішка, ритмічні скорочення
якого забезпечують кровообіг (у людини — з лівого
боку грудної порожнини). Вона чула, як в грудях
стукотіло серце швидко-швидко (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 384);
Є у фізіології таке поняття — ударний об'єм серця.
Під цим терміном розуміють кількість крові, яку викидає
серце в аорту за одне скорочення (Знання та праця, 12,
1966, 4); Брянському розстебнули гімнастьорку, оглянули
рану. Осколок пройшов у серце (Олесь Гончар, III, 1959, 121);
* Образно. Там [у Москві] розум Партії палає, Там серце
людськості кипить.., Там голос Леніна високий Трудівників
рівняє кроки (Максим Рильський, III, 1961, 235); * У порівняннях.
Зелена лампа тепло світилась у хаті, як добре серце
у грудях (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 373);
// Місце з лівого
боку грудної порожнини, де розміщений цей орган.
На ту пару русалонька Тільки подивилась, Змінилася у
личеньку, За серце схопилась (Леся Українка, I, 1951, 327);
Вона підходила до рампи, усміхаючися нам і кладучи руку
на серце (Юрій Яновський, II, 1958, 53); Заплакана Фросина
Поляруш, тримаючись рукою за серце, обернулась обличчям
до села, але вже нікого не побачила на шляху
(Михайло Стельмах, I, 1962, 32).
▲ Ожиріння серця — надмірне відкладання жиру
в тканині серця. — Куди їхнім коням до нашихі Вони
в них задихаються від ожиріння серця!.. (Олесь Гончар, III,
1959, 89); Порок серця див. порок.
♦ В'ється як (мов, няче і т. ін.) гадина коло серця
див. витися; Залоскотало коло серця у кого, кому,
кого — комусь стало приємно (від зворушення, припливу
ніжності і т. ін.). Вони [привітання] такі щирі й
хороші, що мене аж коло серця залоскотало, коли вичитав
їх (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 128); Занудило коло серця у кого,
кому — у когось з'явилося неприємне відчуття, кому-небудь
стало нудно. Минуло півроку; Занудило коло серця,
Закололо в боку (Тарас Шевченко, I, 1963, 23); Засмоктало під
серцем; Засмоктало біля (коло) серця див. засмоктувати;
Здавило (здушило) коло серця у кого, кого — комусь
схотілося плакати. Тодозі чогось стало жалко
Єремії. В неї одразу здавило коло серця і в душі похололо
(Нечуй-Левицький, VII, 1966, 132); Мов (немов, наче і т. ін.)
ножем вколоти в серце — дуже вразити когось (дошкульним
словом, учинком і т. ін.). Нимидорине ймення наче
ножем укололо Миколу в саме серце, і гаряча сльоза
скотилась з його очей (Нечуй-Левицький, II, 1956, 212); Мов (немов,
наче і т. ін.) п'явки за серце ссуть — у когось погане
самопочуття (перев. після спиртного). Ух! як погано було
вранці.. За серце — мов п'явки ссуть (Панас Мирний, V, 1955,
333); Мов (немов, наче і т. ін.) хто серпом різнув
(різонув) по серцю; Мов (немов, наче і т. ін.) хто встромив
(вгородив) ніж (ножа) в серце; Мов (немов, наче і т. ін.)
хто шпигонув ножем у серце; Мов (немов, наче і т. ін.)
хто голку встромив у серце; Мов (немов, наче і т. ін.) хто
всадив кулю в серце; Мов (немов, наче і т. ін.) хто
кольнув у серце; Мов (немов, наче і т. ін.) хто батогом по
серцю стьобає (стьобнув, стьобне і т. ін.) — комусь
стало особливо прикро, нестерпно (від чиїхсь слів,
чийогось учинку і т. ін.). — Не жилець він..
— Мов хто серпом різнув по серцю Уляну, так
ті Грицькові слова (Панас Мирний, I, 1954, 304); — Пропала
земля! — Як пропала? — Кажуть, суд одсудив... —
Немов хто гострий ніж вгородив у серце старій Мотрі
(Панас Мирний, I, 1949, 241); Пищимуху так прямцем і
поставило, наче його хто шпигонув гострим ножем у серце
(Панас Мирний, IV, 1955, 366); — А що ж ми завтра будемо
їсти! Чим хату натопимо? .. — Вона аж стріпнулася,
мов хто колючу голку встромив у її серце (Панас Мирний, IV,
1955, 288); В Єреміїному серці спахнув гнів на своїх
ворогів. Єремія схопився з місця й завештавсь по наметі,
неначе йому хто всадив кулю в самісіньке серце (Нечуй-Левицький,
VII, 1966, 213); — Такі і в твоєї попаді руки? — Мов
хто кольнув його в серце! (Панас Мирний, III, 1954, 159);
Наставляти (наставити) ніж на серце див. наставляти 1;
Наче (мов, як і т. ін.) ножем полоснути по серцю див.
полоснути; Ніж [гострий] у серце; Ножем [гострим]
у серці див. ніж 1; Перестало битися серце чиє, у кого:
а) хтось помер. Перестало битися чуле серце Віщого
Бояна [М. Лисенка], що за свого віку так голосно
відкликалося на все добре й лихе в своєму рідному краї!
(Панас Мирний, V, 1955, 316); б) хтось дуже злякався. Мов
вритий, став опришок... серце перестало битися...
«Що се?.. Хто се?..» (Гнат Хоткевич, II, 1966, 246); Пече (горить)
коло серця (під серцем) у кого, кому — хтось відчуває
пекучий біль у грудях. У голові в Уляни зовсім
помушилося.. Під серцем у неї горить, пече (Панас Мирний, I,
1954, 311); — Чогось мені коло серця пече, як огнем, —
каже Ганна (Марко Вовчок, I, 1955, 82); Поки б'ється серце
[в грудях] — до кінця життя; Поклавши руку на серце
див. рука; Пригортати (пригорнути) до серця (рідко
к серцю) див. пригортати; Пригортатися (пригорнутися)
до серця див. пригортатися; Притискати (притиснути)
до серця кого — міцно обіймати, тулити до грудей.
Я хтів схопити отак в обійми якусь людину, що йшла
назустріч з суворим обличчям, і притиснути до серця:
брате!.. (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 187); Серце (за серце) наче
(мов, немов) рукою (обценьками, у жмені, у лещатах
і т. ін.) здавить (здавив, здавило) див. здавлювати;
Серце мало (трохи і т. ін.) не вискочить (вискочило)
[з грудей]; Серце ладне [було] вискочити [з грудей];
Серце вискакує (виривається) [з грудей] — те саме, що
Як (ледве) не вискочить серце (див. вискакувати).
[Оленка:] Ой, як ви мене злякали, що я й не стямилась!..
Серце моє трохи не вискочить з грудей (Нечуй-Левицький,
IX, 1967, 241); Половчиха, вирядивши в море чоловіка,
виглядала його шаланду.., її серце ладне було вискочити
з грудей (Юрій Яновський, II, 1958, 189); Повеселілий вийшов
[старий] з палацу, щоб скоріше добратися до рідної оселі,
бо серце виривалося з грудей: так хотілося побачити сина
(Михайло Стельмах, I, 1962, 409); Серце підплигує (підплигнуло)
див. підплигувати; Серце стискається (стискується,
стиснулося, стислося) див. стискатися; Серця б'ються
(билися) в унісон чиї, у кого — існує повне взаєморозуміння
між ким-небудь; хтось діє, відчуває, мислить так,
як інший, інші. Два народні генії [А. Олдрідж і Т.
Шевченко], що розмовляли різними мовами, чудесно розуміли
один одного й без перекладача, бо серця їхні билися в
унісон (Слово про Кобзаря, 1961, 134); Громові вибухи
фугасок по той бік річки раз у раз свідчили, що й на
літаках б'ються чиїсь напружені серця в унісон серцям
наземних військ (Олесь Гончар, III, 1959, 415); Смоктати
коло (біля) серця (під серцем, за серце) див.
смоктати; У стук серце стукає (стукало) — дуже б'ється
(билося) серце. Очі заплющила [Варка] — болем їй голова
боліла, у стук серце стукало (Марко Вовчок, I, 1955, 172);
Як (ледве) не вискочить серце див. вискакувати.
2. Цей орган людини як символ зосередження почуттів,
настроїв, переживань і т. ін. Знову невдоволення
ворухнулось у серці, але на цей раз — не так на
себе самого, як на Діденка (Андрій Головко, II, 1957, 525);
Козаков не раз переконувався, що Павчине серце справді
володів дивною властивістю — вгадувати на відстані
біду чи щастя полку (Олесь Гончар, III, 1959, 436);
// Здатність
почувати й розуміти інших; чуйність, сердечність.
— Вами свідчуся, люди добрі, що отсей Мошко.. показав
мені в моїй біді більше серця, більше приятельства,
ніж моя власна кров (Іван Франко, IV, 1950, 407); — Пани..,
а душі людської, серця в них немає! Їм, коли простий
чоловік, то все одно, що тварюка... (Панас Мирний, I, 1949, 319);
Чим віддячить він їй? Чи вистачить в нього серця для
неї, чи полишить матері на старість лише холод
самотності? (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 102);
// Цей орган
людини як символ любовних почуттів, любовної прив'язаності.
Не так серце любить, щоб з ким поділиться, Не
так воно хоче, як бог нам дає (Тарас Шевченко, I, 1963, 5); Дратують
мене оті «парочки», заздрісно стає, хоч і чую, що це
негарно, що недобре нарікати на свою долю, яка тільки
на деякий час розлучила нас. Та що ж поробиш, коли
розум з серцем не завжди живе у згоді (Михайло Коцюбинський, III, 1956,
134); Серце в неї, вже здібне до любові, вперше завмирало
(Юрій Яновський, II, 1958, 70);
// перен. Внутрішній психічний
світ людини, її настрої, переживання, почуття.
Поговорив [парубок] з дівчиною — вже й каже, що полюбив,
а частісінько не зна, яке у дівчини серце, яка душа
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 306); [Лікар:] Живе панночка
на дозвіллі, читає, мріями усякими займається і серця
нікому розказати (Леся Українка, II, 1951, 49); Ти не був на
нашій Україні, Хліба-солі з нами не ділив, Але знай,
що серцем ми єдині, Що навік не розбратать братів
(Максим Рильський, III, 1961, 82);
// з означ. Сукупність якостей,
рис, властивих певній особі; вдача людини. Серце в
мене було одхідливе: я про все й забуду (Ганна Барвінок, Опов..,
1902, 273); Нема чоловікові щастя, в кого жінка буде
гординя; нема й жінці добра, коли в чоловіка невгамовне
гордеє серце (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 268); — Коли б та
знала його високі думки, благородне серце, його ідейність,
чистоту душевну... ти б була зачарована ним... (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 333);
// з означ. Людина як носій тих чи інших
рис, якостей. Старе серце завжди шукає, де б його
погрітися, кому б його посвітити на прощання своїм погаслим
світлом... (Панас Мирний, I, 1949, 200); Триста юних сердець
вийшли за місто, щоб утворити живий ланцюг, аби набої,
снаряди і продукти безперебійно надходили в окопи
бійцям (Знання та праця, 10, 1967, 4).
♦ Боліти серцем див. боліти 2; Брати по серцю й крові —
люди, народи, зв'язані спільністю походження, спільністю
інтересів і т. ін. Братів по серцю і по крові Вітали
кличі тут гучні, Як уїздив Богдан-Зіновій Сюди на білому
коні (Максим Рильський, III, 1961, 98); Брати (узяти) [близько]
до серця див. брати, узяти; Брати (узяти) в
серце що — дуже перейматися чимсь, надавати чому-небудь
великого значення. Не раз, Україно, в жорстокім
бою Та кров проливала священну свою, Та з року до
року все вище росла, Бо Партії правду у серце взяла
(Максим Рильський, Дал. небосхили, 1959, 13); Брати (узяти)
за серце див. брати, узяти; [Бути] серцем з ким — чим,
де — завжди пам'ятати про кого-, що-небудь, уболівати
за кимсь, чимсь. О дальні дні!.. Я бачу вас, я серцем
з вами, Ми там ідем такі ясні... (Володимир Сосюра, I, 1957, 472);
Крім вищого начальства, маршруту полку ніхто не знав,
але всі чомусь думали, що йдуть на Прагу. Може, тому,
що серцем кожен був там, з повсталими чеськими патріотами
(Олесь Гончар, III, 1959, 441); В глибині серця див. глибина;
Великого серця хто; Велике серце у кого — хтось
дуже добрий, чулий, здатний гаряче й глибоко перейматися
чим-небудь. Він навіть і не підозрівав, що і в їхньому
середовищі, де руки в мозолях, де хліб добувається
так гірко, йому можуть зустрітися люди великого серця,
твердого сумління (Олесь Гончар, II, 1959, 288); — А
Зара? — спитала [Тамара] несміливо. — Зара?! — очі
Божени засиніли теплими вогниками. Вона довго підбирала
слова. — У неї велике серце... (Антон Хижняк, Тамара,
1959, 208); Веселити (розвеселити) серце чиє, кому —
розважати, заспокоювати кого-небудь. [Василь:]
Вірна дружина буде біля його ходити, своїм тихим
словом тугу його розганяти, ясними очима серце
веселити... (Панас Мирний, V, 1955, 112); — Ти моє серце
розвеселила, Марусечко! — дякує Катря. — Дуже вже мені
було важко... (Марко Вовчок, I, 1955, 210); Весело на серці
кому, у кого — хтось веселий, у доброму настрої. Він,
ще більше молився, і на серці так йому було весело
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 66); Виймати (вийняти) серце див.
виймати; Виливати (вилити) серце див. виливати; Вирвати
з серця див. виривати 1; Відбирати (відібрати) серце [й
душу] — позбавляти кого-небудь спокою, душевної
рівноваги. — Усе бачу перед собою його одного, навіть
уві сні уявляється мені його смуглявий вид, привиджуються
його чорні очі, неначе він одібрав у мене памороки,
одібрав серце й душу (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 126);
Відводити (відвести) тугу від серця див. відводити;
Віддавати (віддати) серце див. віддавати; Відігрівати
(відігріти) змію біля (коло) [свого] серця див.
відігрівати; Відігрівати (відігріти) серце чиє —
заспокоювати, утішати кого-небудь ласкою, любов'ю,
— Ви мене привітали, як рідні; моє серце, мою душу
одігріли... (Панас Мирний, I, 1949, 276); Відкраяти від (од)
серця — віддати щось особливо дороге. Мені не дали
стипендії, і перші два роки я перебивався уроками, а
батько мій навіть продав десятину землі. Відкраяв од
серця (Олександр Довженко, I, 1958, 13); Відкривати (відкрити) серце
див. відкривати; Відлигнути на серці див. відлигнути;
Відлягло (одлягло) від (од) серця (на серці); Відійшло
(відійде і т. ін.) від (од) серця у кого, кому — комусь
полегшало, хтось заспокоївся, перестав тривожитися,
хвилюватися. Одлягло від серця [Олексієві] вже аж тоді,
як виїхали [новобранці] по той бік річки на Малярський
шпиль (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 297); Василь посміхнувся.
Йому вже відлягло від серця (Дмитро Бедзик, Підземні
гроші, 1971, 15); У Серафими Іванівни відлягло на серці
(Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 83); Задивиться [Олександра]
на парубочу красу, і відійде трохи від серця (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 64); Від (од) щирого серця див. щирий;
Відпочиває (одпочиває, відпочине, одпочине і т. ін.) серце
чиє — хтось заспокоюється, перестає тривожитися,
хвилюватися. І умитеє сльозами Серце одпочине І полине із
чужини На свою країну (Тарас Шевченко, II, 1953, 62); Відпочивати
серцем — те саме, що Спочивати серцем (див.
спочивати). Шкода йому стало того давнього, на котрому
він серцем одпочивав; шкода стало дитячих літ (Панас Мирний,
I, 1954, 324); Від чистого серця див. чистий; Вірне
серце у кого — хтось щиро відданий комусь. Всі, у кого
серце вірне Сонцю нашої весни, Сійте зерно, гей! добірне
(Максим Рильський, I, 1960, 323); Віщує (віщувало) серце чиє —
хтось відчуває (відчув) наближення чого-небудь (перев.
неприємного). Серце щось недобре віщує, страх — не
страх: якесь темне почуття холодить серце... (Панас Мирний,
I, 1949, 288); Чогось їй було сумно, чогось було журно.
Наче віщувало серце якесь лихо несподіване (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 108); Вкладати (вкласти) серце в кого — що —
те саме, що Вкладати (вкласти) душу (див. вкладати
— Який батько, яка мати вкладе стільки серця у якогось
свого Ягідку, скільки вкладе в тебе Вітчизна! (Олесь Гончар,
III, 1959, 346); Ворухнутися в серці — з'явитися
(про почуття). [Юда:] Досада уперше ворухнулась в
мене в серці супроти нього — я її стлумив (Леся Українка, III,
1952, 135); Впиватися (впитися, вп'ястися) п'явкою (як
п'явка) в серце чиє — міцно заволодівати чиїми-небудь
почуттями. — Це не любов моя, це лихо моє! Це якийсь
ворог, і ворог лютий, причепився до моєї душі, вгіявся
п'явкою в мов серце (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 126); Вражати
(вразити) [в саме] серце див. вражати; В саме
(самісіньке) серце; До самого серця — дуже сильно,
надзвичайно, глибоко (вражати, хвилювати і т. ін.). Її така
важка туга пройняла, такий жаль увійшов у саме серце,
якого вона досі ніколи не звідувала (Панас Мирний, III, 1954,
310); Щорс почав говорити. Не голосно, але в кожному
його слові було стільки сили, ясності і стриманого гніву,
стільки гордості й глибокої любові до великого історичного
діла, що натовп, вражений в саме серце, застиг (Олександр Довженко,
I, 1958, 205); Всім серцем: а) щиро, гаряче (любити,
вірити і т. ін.). — Улюбив Олену усім тілом і душею, і
серцем, і усім животом, і бачу сам, що коли її не достану,
то або утоплюсь, або удавлюсь (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 191);
Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над
віками... Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми
ділами!.. (Володимир Сосюра, II, 1958, 313); б) цілком, повністю; всім
єством (розуміти кого-небудь, співчувати комусь). Він
співчував їм всім серцем і сам радо пішов би в дружину,
коли б не його немолоді вже літа (Олександр Довженко, I, 1958, 291);
Знала [Марта], всім дівочим серцем розуміла, що добре
хлопцеві з нею (Михайло Стельмах, II, 1962, 355); Вціляти
(вцілити) в [саме] серце див. вціляти; Гарно
на серці кому, у кого — хтось відчуває приємність,
має добрий настрій. Вустимкові стає так гарно на серці
(Іван Багмут, Опов., 1959, 15); Гаряче серце: а) (у кого, чиє)
у коюсь дуже запальна, войовнича вдача. Молода душа,
гаряче серце, викохані на живих дідових переказах про
Січ, про бої, про чвари, прохали такого ж палкого живого
слова (Панас Мирний, I, 1949, 231); Він сподівався, що ті
улюблені згадки, ті улюблені картини битв вгамують
гаряче серце, затуплять пишний Тодозин вид (Нечуй-Левицький,
VII, 1966, 107); б) (чиє, у кого) у когось дуже чутлива
вдача. Бачив він [Т. Шевченко],.. як його рідні брати та
сестри конали на панщині, в неволі... Великим жалем
та болем проймалося його гаряче серце (Панас Мирний, V,
1955, 312); в) (хто) чутлива, чуйна людина. — Щоби
ви знали, що і серед пропащих сотворінь існують великі
душі.., зустрічаються гарячі серця, готові віддати увесь
свій огонь за щастя ближнього (Гнат Хоткевич, I, 1966, 51);
Гасити серце чиє — охолоджувати почуття кохання. — Він
сам гасить моє серце... А як мені хочеться любити!
(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 388); Гірко на серці кому, у кого —
комусь дуже прикро, досадно. Мотрі зробилося так
тяжко на душі, так гірко на серці, що вона аж не
всиділа на гребені: встала.. та так і залилася сльозами
(Панас Мирний, I, 1949, 409); Гнітити серце чиє — викликати
тяжкий настрій, болісне відчуття. Стала нудьга
виглядати його очима, журба невимовна гнітити його душу
і серце... (Панас Мирний, I, 1949, 133); Голос серця —
безпосередній вияв почуттів. Хтось давно ще сказав, що спів —
то мова душі, то голос серця (Панас Мирний, V, 1955, 416);
Давати (дати) серцю волю — не стримувати своїх почуттів,
виявляти свої почуття. Дай серцю волю — заведе в
неволю (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 622); Він.. дав серцю волю,
став батькувати, лаятись... (Панас Мирний, I, 1949, 255);
Дама серця див. дама; Діймати (дійняти) до серця
кого — дуже дошкуляти кому-небудь чимсь. Коли тебе
завжди хтось підслухає та висліджує, а потім ще й
набреше на тебе, то вже хоч який ти спокійний та смирний,
а се тебе до серця дійме (Леся Українка, VIII, 1965, 193);
Добирати (добрати, підбирати, підібрати) ключ (ключа,
ключика і т. ін.) до серця чийого, кого — знаходити
підхід до кого-небудь; входити в довір'я до когось.
Від уміння майстра.. знайти найвагоміше слово, дібрати
ключ до серця людей залежить значною мірою успіх
роботи (Вечірній Київ, 2.XI 1974, 2); Добиратися (добратися)
до серця див. добиратися 1; Добре серце див.
добрий; Добрий серцем хто — хтось чуйний, доброзичливий,
щирий. — Дітей вона добре гляділа й жалувала.
Видко, що вона серцем добра (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 326);
До глибини серця див. глибина; Докладати (докласти)
серця до чого — ставитися до чогось особливо сумлінно,
працювати, робити що-небудь щиро, віддано. За останню
п'ятирічку врожайність зернових по його бригаді
подвоїлася.., вдвоє щедріше родить кукурудза.. До всього
цього доклав рук, серця і безсонних ночей Василь
Петрович (Радянська Україна, 12.XII 1973, 2); Докори серця —
відчуття власної вини. Не тільки надгороди за все те я
не жду, а ледве-ледве від власного картання захищаюсь
і ледве стримую докори свого серця (Леся Українка, I, 1951,
241); Доходити (дійти) до серця див. доходити; Душею і
серцем: а) самовіддано, щиро; б) уживається в епістолярному
жанрі для виявлення поваги до адресата в кінці
листа. Душею і серцем до Вас прихильний П. Рудченко
(Панас Мирний, V, 1955, 380); Є серце у кого — хтось чуйний,
добрий. [Груїчева:] Ідіть, коли у вас є серце, він
умирає (Леся Українка, II, 1951, 81); Жалість бере за серце
див. жалість; Жаль [живий] бере (взяв, проймає,
пройняв) за серце див. жаль 1; Жаль ухопив за серце див.
ухопити; Жити (залишатися, залишитися) в серці
чиєму — зберігатися в чиїйсь пам'яті, не забуватися.
— Його образ, оповитий красою вірності, залишиться
назавжди в наших серцях. На честь більшовика-гвардійця
— салют! (Олесь Гончар, III, 1959, 125); «Цю ж пісню
співав Тимофій таким самим грудним сильним голосом,
виглядаючи мене увечері. Відходив, дружино моя, по
зеленій землі... Тільки й живеш у серці моєму» (Михайло Стельмах,
II, 1962, 333); Завдавати (завдати) жалю серцю — те
саме, що Завдавати (завдати) жалю (див. жаль 1). Не
вернеться сподіване, Не вернеться... А я, брате, Таки буду
ісподіватись, Таки буду виглядати, Жалю серцю завдавати
(Тарас Шевченко, II, 1963, 53); За велінням серця — те саме,
що За покликом серця (див. поклик). Він з гордістю
говорить, що став пропагандистом 30 років тому за
велінням серця (Вечірній Київ, 23.VI 1971, 2); Завмирати
(завмерти) серцем див. завмирати; Завойовувати (завоювати,
здобувати, здобути) серце чиє, кого — домагатися
чиєїсь прихильності, любові. — І криноліни, і пуфи..,
і емансипація! Все мав тілько одну мету — здобувати
серця мужчин (Іван Франко, II, 1950, 302); Заволодіти серцем
чиїм — цілком полонити кого-небудь. Труд спориться,
коли співа душа. Хай буде це чи повість, чи поема.
Заволодіти серцем поспіша Твоя, ніким не виспівана, тема
(Любомир Дмитерко, В обіймах.., 1958, 11); Заворушилося серце у
кого, чиє — хтось відчув пробудження якогось почуття,
потяг до кого-небудь. — Душа моя стривожена. Серце
одразу заворушилось. Не можу одвести очей од його
грізного, трохи навіть страшного виду (Нечуй-Левицький, VII, 1966,
36); Заворушилося у серці що — з'явилося, виникло
(перев. про почуття). Пахощі з липи, теплий холод..
розбудили у його голові якісь незнайомі йому ще думки,
щось заворушилося у його серці (Панас Мирний, I, 1954, 281);
Заганяти [гострі] спички у серце — дошкуляти комусь
чим-небудь. Спершу мені так добре було [у дядька і
дядини].. Як же обжилася трохи, то зараз і почали
[родичі] гострі спички у серце заганяти (Панас Мирний, I, 1954,
91); Заглядати (заглянути) в серце див. заглядати;
Заграло серце у кого, чиє — хтось відчув радість, піднесення,
задоволення і т. ін. Заграло серце у вівчарів,
заблеяли [забекали] вівці, учувши пашу... (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 314); Ломницький йшов, похиливши голову. Але
він згадав, що зараз побачиться з Марусею, і його серце
заграло (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 10); Закипає (закипіло)
серце [кров'ю] див. закипати; Замутити серце див. замутити;
Западати (запасти) в серце див. западати; Запалилося
серце у кого, чиє — когось охопило сильне почуття.
Єремія не зводив очей з пишного личка гарної козачки..
Запалилось серце одразу, наче якимись чарами (Нечуй-Левицький,
VII, 1966, 100); Запалювати (запалити) серце див.
запалювати; Запеклося серце див. запікатися; За покликом
серця див. поклик; Заснуло серце чиє — хтось утратив
гостроту почуттів, свіжість сприйняття. Ходи собі
[на могилу], мій голубе, Поки не заснуло твоє серце, та
виспівуй, Щоб люде не чули (Тарас Шевченко, I, 1963, 54); Зачерствіло
(зачерствіє і т. ін.) серце; Зачерствіле серце у
кого, чиє — хтось став (стане) байдужим, бездушним.
— Хочу, щоб ніколи, ніколи не зачерствіло серце (Михайло Стельмах,
I, 1962, 587); Ціле життя не знають вони ні ласки,
ні доброго слова; зачерствіє в них серце, і вже ніхто,
навіть їх діти, не почув від них доброго, щирого слова!
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 439); Зачерствілі наші серця, мов рілля
через довгу посуху, та за теє не нас ти клени (Леся Українка,
I, 1951, 291); Зачіпати (зачепити) [за] серце; Зачіпати
(зачепити) струни серця див. зачіпати; Зашкребло
(заскребло) на серці див. зашкребти; Збагнути серцем див.
збагнути; Зберігати (зберегти) в серці див. зберігати;
З важким серцем див. важкий; Звеселяти (звеселити)
серце див. звеселяти; З відкритим (розкритим) серцем —
щиро, без упереджень, відверто (ставитися До
кого-небудь, робити щось і т. ін.). [Таня:] А! То ти ще
глузувати! І я ще.. йшла до нього миритись. З любов'ю,
з відкритим серцем! (Іван Кочерга, II, 1956, 35); — Допоможіть
Василю Васильовичу підняти людей. Переконайте їх,
що ми йдемо до них з відкритим серцем, і вони стануть
поряд з нами (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 16); — Ну! —
вигукнув бадьоро Брюллов:.. — Розквітайте, Тарасе,
для свого народу, зустрічайте нове життя з розкритим
серцем (Леонід Смілянський, Крила, 1954, 118); З (від, од) [усього]
серця — дуже, сильно; проникливо, щиро. Як добре,
що існує Нароч, Як добре, що Дніпро дзвенить, Як слова
милого «товариш» З усього серця не любить? (Максим Рильський,
III, 1961, 273); Співаючи пісню, од серця голосить
[дідусь] і до плачу доводить (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 55);
Зв'ялити серце кому, чиє — завдати душевного болю,
спричинитися до страждань. Ті жалі гіркії — вони мені
серце зв'ялили! Даремні-для нього всі ліки (Леся Українка, I,
1951, 75); Згнітивши серце див. згнічувати; З доброго
серця — по-доброму, не маючи на увазі нічого злого.
— Я з доброго серця питаю, — чи то правда, що родичі
хочуть паннунцю продати баронові? (Іван Франко, III, 1950, 158);
З завмиранням серця див. завмирання; З легким серцем
див. легкий; Знаходити (знайти, пробивати, пробити,
прокладати, прокласти) дорогу (шлях) до серця
чийого — викликати чию-небудь симпатію до себе,
домагатися прихильного ставлення, любові і т. ін. Панна
Зоня хутко знайшла дорогу до Юзиного серця (Леся Українка,
III, 1952, 647); Мені хочеться так підібрати акторів
[у фільмі «Мічурін»], дати їм такі ролі, щоб їм найменше
довелося пробивати дорогу до вашого [глядача] серця
через приклеєні бороди та вуса і найскладніший шлях
перевтілювання (Олександр Довженко, III, 1960, 221); З нелегким
серцем див. нелегкий; Золоте серце див. золотий; З
чистим серцем див. чистий; З щирим серцем; Щирим серцем
див. щирий; З щирого серця див. щирий; Іти (йти) від
серця — відзначатися щирістю, відвертістю, проникливістю
(про слова, клятву і т. ін.). І хоч нічого особливого
в Марисиній мові не було, — були то звичайнісінькі,
майже сентиментальні слова втіхи, але, може тому, що
йшли вони від серця і що вчула мати в них щире
вболівання за свого сина, двоє людей цих — на подив іншим
одразу, видно, порозумілися (Олесь Гончар, Бригантина, 1973,
100); Їсти собі серце; Картатися серцем — мучитися,
каратися. — Я сама на себе гніваюсь... — Ото вже й не
варт, — вихопилась Соломія. — Нащо собі серце їсти.
Воно ще молоде... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 335);
Він у темниці, в кайдани закутий, Тяжко картаючись
серцем, сидить (Леся Українка, I, 1951, 337); Каменем лягти
на серце див. камінь; Каменем упасти на серце — те саме,
що Каменем лягти на серце (див. камінь). Він і тепер
не плакав, не ридав, На очах в його сльози не блищали, —
Вони на серце каменем упали (Леся Українка, I, 1951, 31);
Камінь з (із) серця скотився у кого, кому — комусь стало
морально легше, спокійніше. Наша Оксана одужала,
пише, що вже має добрий настрій.. То вже1 комусь один
камінь з серця скотився (Леся Українка, V, 1956, 429); Камінь
ліг на серце; Каміння лягло на серце чиє — комусь
стало морально тяжко. Впала .. Пашка на своє самітне
ліжко під дахом великого будинку. Оросилася подушка,
каміння лягло на серце (Гнат Хоткевич, I, 1966, 126); Кам'яне
(камінне) серце; Серце з каменю (з каміння) чиє,
у кого — хтось дуже жорстокий, бездушний. Гей, царю
тьми! Наш лютий вороже!.. Боїшся ти, що грізні смутні
гуки Пройняти можуть і кам'яне серце (Леся Українка, I,
1951, 125); Ширяєв скоса, з-під насуплених брів, поглянув
на художника. Але чиє кам'яне серце не зворушать
похвали і лестощі..? (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 98);
Як захистити її [правду] там, де навколо камінь, кам'яниці
і серця із каміння? (Михайло Стельмах, I, 1962, 384);
Кипить (кипіло) серце див. кипіти; Кішки скребуться
в серці див. скребтися; Колупати серце; Колупати на
серці див. колупати; Колупнуло за серце див. колупнути;
Коти скребуть (скребли) на серці див. скребти;
Коти шкребуть на серці див. кіт; Кохати (любити)
[цілим] серцем — дуже любити. — Ви певно самі
помічаєте, панно Анельо.. Я вас кохаю.. щиро, без краю,
цілим серцем кохаю... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 260); Землі своєї
зелень та блакить Любив я серцем (Максим Рильський, II, 1946,
146); Крається (краялося) серце див. краятися; Краяти
ножем по серцю — те саме, що Краяти серце (душу)
(див. краяти). Вітер почина грати на далекім воринні..
Дз-з-и-и.. Висотує жили і крає ножем по серцю (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 321); Краяти серце див. краяти; Кривавити серце
див. кривавити; Кривавиться серце див. кривавитися;
Крик серця — вияв великого відчаю. — Остапе!.. — з
розпукою волає душа. — Соломіє-є!.. — доноситься до неї
крик серця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 387); Крихітка серця —
про рідну дитину. Біля боку лежить її втіха й надія,
спочивав її крихітка серця, що вона з таким болем
одірвала від свого й пустила на світ окремим життям
(Панас Мирний, IV, 1955, 293); Кров серця — найдорожче, що може
віддати людина заради кого-, чого-небудь. Я не на те,
слова, ховала вас і напоїла кров'ю свого серця, щоб ви
лилися, мов отрута млява, і посідали душі, мов іржа
(Леся Українка, I, 1951, 191); Із воїнами йшов поет [Якуб
Колас], незримий, Проти фашистських танків і гармат.
Те, що писали ви в ті дні, — не рими, Не вірші, ні! Це
більше у сто крат: Це серця кров, це благородна рана...
Пишайтеся ж медаллю партизана! (Максим Рильський, III,
1961, 116); Кусати за серце — дошкуляти, завдавати
страждань (про образу і т. ін.). Гірка образа давила її
за душу, кусала за серце (Панас Мирний, IV, 1955, 125); Легко
на серці див. легко; Лежати каменем на серці — гнітити,
мучити морально. Першою найболючішою втратою для
нього була смерть Юрія Брянського.. Каменем вона тепер
лежала на серці... (Олесь Гончар, III, 1959, 131); Лежати
на серці див. лежати; Лунати у серці див. лунати; Мати
бога в серці, заст. — бути совісним, жалісливим; Мати
кам'яне (камінне) серце — бути жорстоким, бездушним.
Никанор уже в снах і наяву бачить себе підпанком.
І таки стане ним, бо камінне серце має чоловік — рідного
батька за копійку продав би (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959,
14); Мати на серці що до кого — бути небайдужим до
когось; Мати серце з перцем — бути запальним, уїдливим;
бути схильним до насмішок. — Я люблю, щоб дівчина
була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем, —
сказав Карпо (Нечуй-Левицький, II, 1956, 265); Милий серцю
чиєму — особливо близький, приємний, рідний комусь.
Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись,
як міг, од панщини, лишаючи на рідній землі все
дороге, все миле його серцю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 335);
Схрестилися, закам'яніли невсипущі руки, що за свого життя
так жваво рвалися до роботи.. на славу милої його серцю
України! (Панас Мирний, V, 1955, 316); Мліти серцем за
кого — турбуватися про кого-небудь, уболівати за когось.
Вночі не спить [Катря], його доглядає, вдень серцем
за його мліє, коли робота одірве від його на яку
хвилину (Панас Мирний, IV, 1955, 296); Молодіти (помолодіти)
серцем див. молодіти, помолодіти; Мука (муки) серця —
тяжкі страждання. — Нема краю моєму гніву! Нема сили
знести муки серця! (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 144);
Мулити серце кому, чиє — непокоїти, бентежити кого-небудь.
Ця думка му лила йому серце, йшла за ним усюди,
як тінь (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 89); Муляє (мулило) [щось]
на серці; Мулько на серці кому, у кого — комусь
неспокійно, бентежно. Дивно все якось посміхався [Гай],
мружачись при цьому так, наче збирався чхнути. Видно
було, що на серці йому щось муляє (Олесь Гончар, III, 1959,
37); На другий день мені було недобре. Щось мулило на
серці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 259); Надвечір Дмитрик помічає,
що йому чогось мулько на серці (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
134); Мучити серце чиє — завдавати кому-небудь страждань.
[Маруся (Припада до його..):] Що се я? що се я?..
Геть, геть від мене... Не муч мого серця (Панас Мирний, V, 1955,
106); М'яке серце у кого; М'який серцем хто — хтось
добрий, доброзичливий, довірливий. Їм здавалося, що
сором'язливість почуттів найкраще прикрити від
чужого ока шкаралупиною насмішки чи й масним словом,
щоб ніхто не подумав, що парубок має м'яке серце (Михайло Стельмах,
I, 1962, 400); Типово український склад обличчя,
рівне високе чоло, а найбільше — то довгі сиві вуса..
завжди вводили в обман м'якого серцем любителя української
старовини (Гнат Хоткевич, I, 1966, 80); Навертати (навернути)
серце чиє до кого — сприяти зближенню кого-небудь,
викликати почуття кохання у когось. — Може,
один бог наверне її серце до мого Романа (Нечуй-Левицький, VI,
1966, 400); На дні в серці; На дно серця; З (зо) дна серця
див. дно; Надривати (надірвати) серце див. надривати;
Надсаджувати (надсадити) серце див. надсаджувати;
Налягати (налягти) на серце — охоплювати кого-небудь
(про сум, тугу, тривогу і т. ін.). «Співаю я, співаю, та й
досі не доспівалась до своєї долі... І весело мені, і чогось
сум вже налягає на моє серце», — думала Соломія
(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 344); Я спав у клуні. Тьма тривоги
чомусь на серце налягла, і снив про огняні дороги, куди я
вийшов із села (Володимир Сосюра, II, 1958, 401); На серце мов
(немов, наче і т. ін.) хто камінь навернув — комусь стало
морально тяжко. — Сни такі недобрі верзлися, —
хвалиться [Мотря] бабі. — На серце наче хто камінь
навернув (Панас Мирний, I, 1949, 291); На серці важко [та тяжко]
(тяжко) кому, у кого — у когось гнітючий настрій. На серці
важко та тяжко, і річ не йде на лад (Панас Мирний, V, 1955,
341); Жура, здригаючись, спала тривожним сном..
Навіть уві сні їй важко було на серці (Олесь Гончар, III, 1959,
191); На серці млоїть див. млоїти; На серці [наче] миші
шкребуть (шкрябають і т. ін.) див. миша; На серці
погано див. погано; На серці полегшає (полегшало)
див. полегшати; Невесело на серці у кого, кому —
хтось невеселий, у поганому настрої. Невесело було на
серці в Якима та Олени (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 84); [Не] до
серця; [Не] по серцю кому хто, ща — хтось, щось (не)
подобається, (не) відповідає чиїм-небудь смакам,
інтересам. Почував себе [Дорош] збудженим і трохи
схвильованим від того, що перед ним розкривається нове
життя, що немає вже військової служби, якої він.. не
любив і яка ніколи не була йому до серця (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 109); — Вибирай сама, хто тобі по серцю, і скажи
мені: чи прийдеться тебе на сторону віддати, чи у
прийми кого узяти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 314); Чому у
Петербурзі і у Москві і досі дають на театрах хоть і
дуже пристарілу «Наталку Полтавку», «Москаля-чарівника»
і т. д.?.. Тому, що жива мова, живі типи завжди
людям по серцю (Михайло Драгоманов, I, 1970, 83); Немає (нема) бога
у серці у кого, заст. — хтось не має совісті,
несправедливий, жорстокий. Може, вже й близька стала
[Марина]? Пани заздрі на ласощі... Що кума — то дарма!..
Як у серці нема бога, то гріха не страшно... (Панас Мирний,
IV, 1955, 234); Не навертається серце чиє до кого — не
подобається хтось кому-небудь, немає у когось потягу
до кого-небудь. Чув отаман пушкарський, що не навертається
до нього жінчине серце, — і все йому остогидло
(Гнат Хоткевич, II, 1966, 113); Нівечити серце чиє — завдавати
кому-небудь страждань, мук. Це якась нечиста сила
наважилася.. нівечити моє серце цілу ніченьку (Нечуй-Левицький,
VII, 1966, 108); Німіє серце див. німіти; Носити в (на)
серці кого, що — завжди пам'ятати про когось, щось,
особливо дороге, близьке. [Василь:] Треба тілько
її [правду] мати в душі, носити в серці своєму (Панас Мирний,
V, 1955, 105); Те, що я створив собі культ моєї
дружиноньки і ношу його в серці, може, видасться тобі
нудним і нецікавим (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 149); Обгортати
(обгорнути) серце тугою (сумом і т. ін.) див. обгортати;
Обривається (обірвалося, обірветься) серце див.
обриватися; Оволодівати (оволодіти) своїм серцем — те
саме, що Оволодівати (оволодіти) собою (див. оволодівати).
Нагадують [карасі] Миронів став, біля якого він
щойно стояв, притулившись плечима до верби, не можучи
оволодіти своїм серцем (Михайло Стельмах, II, 1962, 74);
Падати в серце див. падати; Палке серце див. палкий;
Палкий серцем хто — хтось дуже пристрасний, має
пристрасну вдачу. Він був чоловік поважний і ходив усе
понурою, а серцем був палкий (Марко Вовчок, I, 1955, 144);
Пал серця див. пал 1; Пам'ять серця див. пам'ять; Пекти
до живого серця — дуже дошкуляти чимсь. [Юда:] І все
такі слова вразливі, гострі, що краще б він уже налаяв
просто, ніж так пекти аж до живого серця (Леся Українка,
III, 1952, 139); Переболіти серцем див. переболіти;
Перевертати (перевернути) серце — те саме, що Перевертати
(перевернути) душу (див. перевертати). Одповіда
[Дмитрик] лиш «так» та «ні». Зате Як усміхнеться —
серце переверне! (Максим Рильський, II, 1960, 304); Передчувати
серцем що — відчувати наближення чого-небудь.
Голосом, сповненим смутку, Передчуваючи серцем загин
неминучий, говорить [батько]: «Хлопче упертий, послухайся
ради принаймні в одному: Не користуйся бичем і
міцніш натягай оці віжки» (Микола Зеров, Вибр., 1966, 315);
Переїдати (переїсти, роз'їдати, роз'їсти) серце з ким —
мучитися з ким-небудь, зазнавати неприємностей від
когось. — 3 усяким наймитом треба переїдати серце,
але строкаря з економії від хазяйського за версту по духу
почуєш. Хліб з тобою почне жувати і господаря очима
жертиме (Михайло Стельмах, I, 1962, 48); — Роз'їм своє серце з
тими новобранцями, бо не беруться науки (Лесь Мартович, Тв.,
1954, 421); Перемагати (перемогти) своє серце див.
перемагати; Перемліти серцем див. перемліти; Пестити надію
в серці — те саме, що Плекати надію (див. надія). Легка
тому робота й сама найважча,.. хто пестить у серці
надію, що немарно вона йде, що через ту роботу він
засягне свого щастя (Панас Мирний, I, 1949, 173); Печалити
серце див. печалити; Писаний (пройнятий) кров'ю
серця — сповнений глибокої щирості, глибокого почуття.
Окуляри чорні і рожеві, Вас мені носити не з руки. Знаю
я: потрібні читачеві Кров'ю серця писані рядки (Любомир Дмитерко,
В обіймах.., 1958, 66); Як спорожніла б наша музична
спадщина, коли б не було в ній Шопена, його творчості,
пройнятої кров'ю серця багатостраждального польського
народу, коли б місце Шопена зайняла бездушна і
беззмістовна музика модерністів (Мистецтво, 5, 1963, 4); Пойняти
(поняти) серце чиє — охопити когось, оволодіти
кимсь (про почуття). Злість поняла його серце у йому
було досадно (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 91); Покопирсятися
у серці див. покопирсатися; Покоряти (покорити)
серце див. покоряти; Полонити серце див. полонити;
Помолодшати серцем див. помолодшати; Порвати серце
див. порвати 1; Поривання серця див. поривання 2;
Поривати [аж] до живого серця див. поривати 3;
Поривати за серце див. поривати 3; Порожнеча в серці
див. порожнеча; Порожнє серце див. порожній;
Посвітлішало на серці див. посвітлішати; Потаїти серце
від (од) кого — приховати від кого-небудь свої почуття,
настрої і т. ін. — Ми, Тодозю, знаємо усе про тебе, —
почав Суфщинський. — Серця не потаїш од людей
(Нечуй-Левицький, VII, 1966, 155); Потурати серцю (серцеві)
див. потурати; Похолоділо на серці див. похолодіти;
Почувати (почути) серцем — відчувати інтуїтивно що-небудь.
Чого я плакала тоді, чого ридала? Тоді ж кругом
так весело було... Ох, певне, лихо серцем почувала
(Леся Українка, I, 1951, 32); На ранок Давид підвівся ледве
розвиднілось і зразу ж зібрався йти. Не пускали.
Ковалиха ніби щось почула матернім серцем, припадала до
нього (Андрій Головко, II, 1957, 181); Пошматувати серце див.
пошматувати; Привернути [до себе] серце див.
привертати; Приймати (прийняти) [близько] до [свого]
серця див. приймати; Приймати (прийняти) в серце
див. приймати; Прикипіти серцем див. прикипати;
Прилипнути серцем див. прилипати; Прилягти до серця
див. прилягати; Прилягти [цілим] серцем див. прилягати;
Припадати (припасти) до серця кому — подобатися
кому-небудь. [Лукія:] Певно, вона вже впала Хвилимонові
в око!.. А що він їй до серця припав у то се вже
видко… (Марко Кропивницький, IV, 1960, 268); Лісту була знайома і припала
до серця українська народна музика; про це свідчать
дві фортепіанні п'єси — «Думки», для яких тематичним
матеріалом послужили популярні народні пісні «Віють
вітри» та «Ой, не ходи, Грицю» (Мистецтво, 5, 1961, 38);
Приростати (прирости) до серця див. приростати;
Проростати (прирости) серцем див. приростати; Приставати
(пристати) до серця див. приставати; Пристав
серцем див. приставати; Пристало серце див. приставати;
Притягати (притягувати, притягнути, притягти)
серце до себе див. притягати; Прихиляти (прихилити)
серце (серця) див. прихиляти; Прихилятися (прихилитися)
серцем див. прихилятися; Приходити (прийти) до
серця (посерцю) див. приходити; Приходитися (прийтися) до
серця (по серцю) див. приходитися; Проймати (пройняти)
серце; Проймати (пройняти) до [самого] серця див.
проймати; Пронести в серці кого, що — не забути кого-,
що-небудь, зберегти пам'ять про когось, щось у
найскладніших обставинах. — Поживи в нас. Пригляньтесь
гарненько одне до одного. — Чи ти сказивсь!.. Та
як же я потім на світі житиму? Без віри, без поваги до
себе? Через фронти в серці Людмилу, як мрію, проніс, а
тепер біля самого, сказать би, порога — в першій-ліпшій
спідниці заплутатись? (Андрій Головко, I, 1957, 458);
Проникати (проникнути, проникти) в серце (до серця)
див. проникати; Пропікати (пропекти) до серця — те
саме, що Проймати (пройняти) до [самого] серця (див.
проймати). — Це все було, не може бути й мови!.. І
вогких уст сердите надування, І усміх, що до серця
пропікав, І досить легкодумне розставання (Максим Рильський, II,
1960, 126); Простий серцем хто — хтось відвертий,
без хитрощів і лукавства. Не гнулася моя висока постать,
і не тьмарився мій веселий погляд, я простий був і
думкою і серцем (Леся Українка, I, 1951, 430); Прошивати
(прошити) серце див. прошивати; Радісно на серці кому, у кого;
На серці радість у кого — хтось радісний, відчуває особливе
піднесення. Перед ним на ослоні сиділа його колишня
мрія, свіжа та гарна, як квітка.. На серці в його було
так радісно у так повно щастя... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 54);
Закрутилась в мене голова, а на серці така радість,
така радість! (Нечуй-Левицький, III, 1956, 273); Ранити серце
чиє — завдавати комусь душевного болю, моральних
страждань. Раїса чула в серці гостру й холодну крицю.
Та криця різала її, ранила серце, доводила до розпуки
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 325); Рвати серце див. рвати; Різати
(тнути) серце чиє, кому — те саме, що Краяти серце
(див. краяти). Теє «возися з тобою» боляче різало Юзі
серце, і вона думала: «Та я ж і не прошу, щоб зо мною
возились...» (Леся Українка, III, 1952, 635); — Не говори так,
Андрійку у не ріж мого серця (Лесь Мартович, Тв., 1954, 154);
«Що це зо мною сталося? Що це зо мною діється? Тнуть
моє серце оті очі, неначе стріли» (Нечуй-Левицький, VII, 1966,
108); Різонути (різнути) по серцю — сильно вразити,
завдати душевного болю. — Як подумаю, що виїжджати
треба, так по серцю й різоне (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 180);
Розбивати (розбити) серце див. розбивати; Розворушувати
(розворушити, роз'ятрювати, роз'ятрити і т. ін.)
рану в серці див. рана; Роздирати серце див. роздирати;
Розквітати (розквітнути) серцем див. розквітати;
Розкривається (розкрилося, розкриється) серце див.
розкриватися; Розкривати (розкрити) серце див.
розкривати; Розпалювати (розпаляти, розпалити) серце див.
розпалювати; Розпікати (розпекти) серце див. розпікати;
Розпускати (розпустити) серце див. розпускати;
Розривати (розірвати) серце див. розривати 1; Розтравляти
(розтравлювати, розтравити) серце див. розтравляти;
Серце [аж] стогне див. стогнати; Серце б'ється (билося):
а) (чим) когось охоплює якесь почуття. Гіркою образою
билося серце у Галі (Панас Мирний, IV, 1955, 143); б) (для
кого — чого) хтось живе заради когось, вірний кому-небудь.
Хіба серце б'ється для неї? Хіба не все одно, коли
те й друге сіпане, як його на світі не стане? (Панас Мирний,
IV, 1955, 305); Серце болить: а) див. боліти 1; б) (за ким —
чим та з інфін., дієприсл.) хтось тривожиться за кого-,
що-небудь, уболіває за когось, щось. — Ви, тату,
краще не втручайтеся в се діло.. Як то не втручатися?
Адже вона йому дочка! Може, й в нього серце болить за
своєю дитиною... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 33); Ніхто не знав,
як боліло серце юного комуніста за рідною Литвою, де
залишились батьки, наречена і перші краплини його
молодої крові (Михайло Стельмах, II, 1962, 190); Серце болить
дивитись на нього, — певне, правду казали лікарі, що
він мусить загинути (Леся Українка, V, 1956, 130); Боліло
хліборобське серце, дивлячись на свої залиті водою токи
(Панас Мирний, III, 1954, 7); Серце варом обкипає (обкипіло)
чиє, у кого — комусь нестерпно від чиїхсь слів, учинків
і т. ін. За твою усяку хибу, Кожен погляд, кожен рух
Серце варом обкипав І стискав в грудях дух (Дніпрова Чайка,
Тв., 1960, 266); Серце вогнем узялося (так і візьметься)
чиє, у кого — когось охоплює сильне почуття. Після
крадіжки [коней] він аж плакав з жалю й зо злості. І досі
як згадав, то так серце вогнем і візьметься (Борис Грінченко, II, 1963,
247); Серце горить у кого, чиє — те саме, що Серце палає
(див. палати). Горить у мене серце, коли я їх [легенди]
пригадаю (Леся Українка, I, 1951, 433); Горить мов серце,
його запалила Гарячая іскра палкого жалю (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 197); Серце горнеться до кого —
хтось відчуває потяг до кого-небудь. — Мені байдуже,
що вони молоді й хороші, коли моє серце не до них
горнеться (Марко Вовчок, I, 1955, 90); Серце заговорило чиє, у
кого — у когось пробудилося почуття кохання. Ні одна
людина не обіймала її на світі.. А тут — пригортають
її так, пестять.. Не диво, що серце її заговорило
(Панас Мирний, I, 1954, 63); Серце заходиться (зайшлося) див.
заходитися2; Серце захолонуло (захололо) чиє, у кого —
когось охопив страх, пройняла тривога. Хвиля перекочувалась
через чорне плисковате днище, серце Половчихи
захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді, видувалося
на воді лахміття (Юрій Яновський, II, 1958, 192); Серце з
воску у кого, чиє — хтось дуже легко піддається
якомусь почуттю, потягові тощо. — У мене мабуть серце
з воску — як побачу кого вродливого — так і заколотиться
(Панас Мирний, IV, 1955, 127); Серце з серцем розмовляє
(розмовляло і т. ін.) — хтось із кимсь легко
розуміється (розумівся), відчував (відчував) душевну
близькість, щирість взаємин. Здається, ми з Улитою
не розмовляли словами, а тільки серце розмовляло з серцем
(Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 218); Серце каже (казало, скаже,
сказало, підказує, підказало і т. ін.) що кому —
хтось інтуїтивно відчуває (відчувало, відчуло, відчує)
що-небудь. Уста говорять «він навіки згинув!» А серце
каже: «ні, він не покинув!» (Леся Українка, I, 1951, 213);
Не гультіпака [Чіпка]..! — казало їй серце... (Панас Мирний, I,
1949, 276); Стара заклякла, увірвавши думку, та мов
прислухалася, що скаже серце (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 94);
Серце кам'яніє (скам'яніло, скаменіло) чиє у кого —
хтось стає (став) байдужим, нечулим. Скаменіли їх
обличчя під лихою годиною і тілько одно серце не запеклося,
не скаменіло (Панас Мирний, I, 1954, 49); Серце кров'ю
обливається (обливалося, обкипає, обкипіло і т. ін.)
див. кров; Серцем молодіти див. молодіти; Серце мовчить
у кого, чиє — хтось залишається байдужим, не відчуває
потягу до кого-небудь. Сумна [Маруся], бо серце
ще мовчить, Не просить, мабуть, ще кохання (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 425); Серце молодіє див. молодіти; Серце мохом
(цвіллю і т. ін.) обросло (обростає, поросло, поростає
і т. ін.) у кого, чиє — хтось став байдужим, бездушним.
[Дмитро:] Ви Ольгу не тримайте... Погляньте навколо,
придивіться... Це страшно, коли серце обростав
мохом (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 260); Коли б могли Вони
збудить луну і розтроюдить рани В серцях людей, що мохом
поросли.. Тоді б замовкли вже самі собою Кайданів брязкіт
і такі слова... (Леся Українка, I, 1951, 165); Серцем перетліти
див. перетлівати; Серцем прийняти див. приймати;
Серцем радіти див. радіти; Серце мре (завмирає,
завмирало, завмерло, замирає, замирало, замерло);
Серце мліє (мліло, обімліває, обімліло, омліває, омліло
і т. ін.) у кого, чиє — хтось хвилюється (від захоплення,
тривоги, переляку і т. ін.). Пересумує [Олеся] день у
роботі, увечері біжить, — що там мої діточки, як?
А серце мре, непевна вона, чи діток застане живих і
здорових (Марко Вовчок, I, 1955, 28); Завмирає серце від дотику
чужого нутра (Юрій Яновський, II, 1958, 27); Тодозя
поглянула на те багаття, на той страшний знак помсти й
смерті. В неї серце замирало (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 206);
«Не неси мене високо, сестро; серце мліє, моторошно,
жаско...» (Леся Українка, I, 1951, 393); «Господи! Де ж се вона
ділася!..» Ниє-омліває материне серце (Панас Мирний, IV, 1955,
250); Серцем розуміти — відчувати, здогадуватися
інтуїтивно. Дуже любила Марія читати газети, слухати
бесіди комуністів. Бо серцем розуміла, що ці люди від
душі бажають народу щастя (Колгоспник України, 4, 1958, 34);
Серцем чути див. чути; Серце наболіло у кого, чиє —
хтось дуже настраждався. Ах, той Йон!.. У неї серце
так наболіло через нього, в неї голова така намучена від
думок про нього... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 246); Серце
надривається див. надриватися; Серце (на серці)
перегоріло див. перегоряти; Серце не камінь див. камінь;
Серце [не] лежить див. лежати; Серце не приймає див.
приймати; Серце ниє (понило) див. нити, попивати; Серце
нудиться (нудилося) у кого, чиє — хтось нудьгує
(нудьгував). Уперше пізнала [Солоха], що їй тяжко: душа
якось скніла, серце нудилося... (Панас Мирний, I, 1954, 56);
Серце обгортається (обгорнулося і т. ін.) тугою (сумом,
запеклістю і т. ін.) див. обгортатися; Серце окипає
(окипіло) кров'ю (смолою і т. ін.) див. окипати; Серце палає
(запалає, запалало) див. палати, запалати; Серце
палахтить див. палахтіти; Серце переболіло див. переболіти;
Серце перевертається (перевернулося) див.
перевертатися; Серце перекипіло; У серці перекипає див.
перекипати; Серце плаче (заплаче) у кого, чиє — хтось
страждає (буде страждати), охоплений тугою. Бридня!..
а й досі, як згадаю, То серце плаче та болить
(Тарас Шевченко, II, 1963, 39); Тьмяно в халупці.. Гнітить низька
стеля, і плаче зажурене серце (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32);
Серце повернулося див. повертатися 1; Серце повертається
(поверталося, повернулося і т. ін.) див. повертатися;
Серце помліває див. помлівати; Серце поривається
див. пориватися 2; Серце привертається (приверталося,
привернеться) див. привертатися; Серце
пригортається (пригорталося, пригорнеться) див.
пригортатися; Серце проймається (проймалося, пройнялося
і т. ін.) див. пройматися; Серце прокидається
(прокинулось, прокинеться) див. прокидатися; Серце радіє —
кого-небудь охоплює почуття радості. Надворі лютує
зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце
радіє, неначе я чую Весну мою давню, весну золотую (Леонід Глібов,
Вибр., 1951, 239); Серце радується див. радуватися;
Серце рветься [на шматки] див. рватися; Серце рветься
(розривається) навпіл див. навпіл; Серце розіб'ється
(розбилося) див. розбиватися; Серце розпукає див.
розпукати; Серце розривається (розірветься) [на шматки
(куски, надвоє)] див. розриватися 1; Серце серцю (серцеві)
вість подає; Серце серцю (серцеві) стало вість
подавати — виникає, зароджується почуття кохання між
кимсь. Усе їй на нього хочеться дивитись, а йому на неї.
Серце серцю стало вже вість подавати (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 324); Серце скипає (скипіло) див. скипати; Серце
скніє див. скніти; Серце сохне (схне) див. сохнути; Серце
спить (спало) див. спати; Серце співає (співало) див.
співати; Серце стигне див. стигнути 2; Серце сходить
кров'ю див. сходити; Серце [так і] покотилося (покотиться)
див. покотитися 1; Серце тліє див. тліти; Серце
тремтить (тремтіло) див. тремтіти; Серце тріскає
(тріскало) див. тріскати; Серце упало див. упасти; Серце
уривається (уривалося, урвалося) див. уриватися 1;
Серце учуває (учуло) див. учувати; Серце чує (чуло)
див. чути; Сколихнути серце див. сколихнути; Скоряти
(скорити) серце див. скоряти; Скріпивши серце
див. скріплювати; Скріпити серце див. скріплювати;
Скруха серця див. скруха; Смутити серце див.
смутити; Спочивати серцем див. спочивати; Ссати [за]
серце див. ссати; Сум (жаль і т. ін.) серце обгортає
(обгорнув); Тривога (туга) серце обгортає (обгорнула)
див. обгортати; Сушити (висушити) серце чиє — завдавати
кому-небудь страждань, мук. Е, гетьте, думки сумнії,
не суши, журбо, ..серця!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 183);
Велике покликання матері народити людину.. Як жорстоко
скривдила війна радянську матір. Скільки синів і дочок
занапастили вороги, скільки нездійсненних зачать висушило
матернє серце! (Олександр Довженко, I, 1958, 335); Так і прикипіти
до серця див. прикипати; Терзати серце див. терзати;
Терпне серце чиє, у кого — хтось відчуває душевний
біль. Полярна ніч і волохатий сполох Над безвістю
засніжених долин. Як терпне серце! Скільки літ один
Німує він у нетрях захололих (Микола Зеров, Вибр., 1966, 40);
Тішити серце кому, чиє — радувати когось. Самотній
Бульба, як корабель у морі, мчить степом, де так недавно
тішили йому серце його синочки, і небо, і безмежна
просторінь (Олександр Довженко, I, 1958, 266); Торкати серце чиє —
зворушувати кого-небудь, викликати у когось замилування.
Не торкала якось мого серця дика краса південної
бурі... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 177); Точити серце чиє —
завдавати кому-небудь душевного болю, мучити когось.
Чув [Семен], що йому чогось мулько на серці. Так щось
часом точить серце, мов червак... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 117);
Багато всякого лиха та горя довелося йому пережити на
своєму віку; від самого малку слідкували вони за ним,
..точили його серце (Панас Мирний, V, 1955, 309); Туга на серці
у кого — хтось страждає, тужить. — Пропали Всі
радощі, на серці вічна туга (Леся Українка, IV, 1954, 113);
Уболівати серцем див. уболівати; Ужалити в [саме]
серце див. ужалити; Узяло за серце кого — когось дуже
вразило що-небудь; Узяти серце див. узяти; Уколупав
(улупив) би серця [свого] хто — хтось нічого не пожалів
би для кого-небудь, готовий на все заради когось.
— Ох, боже мій милий! Серця свого вколупав би я та дав
своїм діткам (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 180); — Я б свого
серця влупила та дала йому, коли б тільки він став
чоловіком (Панас Мирний, I, 1949, 407); Улучити (попасти) в
[саме] серце чиє, кого — те саме, що Вціляти (вцілити) в
[саме] серце див. вціляти. [Милевський:] От думав
улучить у саме серце! Помилились, серденько, набій
дарма пропав (Леся Українка, II, 1951, 29); Жарт попав у
саме серце Дарини. Вона мало не зойкнула (Михайло Стельмах,
I, 1962, 596); Умлівати (умліти, вмлівати, вмліти)
серцем див. умлівати; Упадати серцем див. упадати 1;
Утишити (втишити) серце чиє — послабити чий-небудь
душевний біль. — Втихни, Натре, втихни..! — Втиши
ж ти перш моє серце! — одмовила [Катря] ридаючи
(Марко Вовчок, I, 1955, 224); Утішати (утішити) серце чиє —
заспокоювати кого-небудь. Втішаю серце... Але прикрих
дум Не сходить попіл (Микола Зеров, Вибр., 1966, 52);
Утримувати (утримати) серце див. утримувати 1; Ухопити
за серце див. ухопити; Учувати (учути) серцем
див. учувати; Холодна жаба сидить під серцем у кого —
кого-небудь гнітить почуття страху, передчуття чогось
поганого. — Навіть самі слова — прокурор, тюрма,
слідчий — все життя викликали в усьому моєму єстві
дріж і страх. А тепер у мене якась холодна жаба
сидить під серцем... (Вадим Собко, Справа.., 1959, 47);
Холодне серце див. холодний; Холоне серце (в серці)
див. холонути; Черстве серце див. черствий; Шкребе
на серці див. шкребти; Щире серце див. щирий; Ятрити
(роз'ятрювати, роз'ятряти, роз'ятрити, троюдити
і т. ін.) серце кому, чиє — посилювати чий-небудь
душевний біль, завдавати комусь ще більших моральних
страждань. Хтось виглядав через них [вікна] своє щастя,
сподівався чогось, а потім і сльози капали на ці шибки.
То нащо вони мають ятрити її серце? (Михайло Стельмах, I,
1962, 307); Золоті мрії! Не буду вас згадувати, боляче
роз'ятряти й так наболілеє серце (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
466); Що були колись ті урази, що троюдили серце старого,
про те казали глибокі борозни на виду (Панас Мирний, I,
1954, 166).
3. часто у сполуч. із займ. моє, а також із сл. козаче, дівчинонько і т. ін., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь. Згадай, серце, як з тобою Вдвох, весінньою добою,.. Ми під явором сиділи (Іван Манжура, Тв., 1955, 47); — Аркадію, ти не зробиш цього! — прокидається владність у словах і постаті Лізи. — Кола не зроблю цього, моє серце, то завтра тебе до нитки обберуть, а післязавтра і до мене твої божі люди доберуться (Михайло Стельмах, I, 1962, 285); — Ну, спасибі ж тобі за все, серце-козаче, — сказав Палій нарешті (Данило Мордовець, I, 1958, 157); Калино-малино, Ряснеє деревце! Хто ж тебе пригорне, Дівчинонько-серце? (Степан Руданський, Тв., 1956, 48); «А ти, серце-голубонько, не журись Та до мене, молодчика, прихились...» (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 52).
4. перен. Гнів, роздратування. Соломія неначе проспала
ввесь час своєї хвороби, як одну довгу ніч, і тільки тепер
знов прокинулась вранці з давнім серцем, з давнім
почуванням обіди [образи] (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 399); Він
попокрутив носом днів зо два: а далі — що то вже сталось
йому — слухаю: ляпа ціпом. А я уже — де те й серце
ділось — радію-радію. «Оце ж — думаю — синок хазяйнувать
буде» (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 19); Голос
у Каленика Романовича був хоч і сердитий, але звучало в
ньому більше батьківського бурчання, ніж серця (Іван Сенченко,
Опов., 1959, 35).
♦ Відходити (відійти) серцем — переставати гніватися,
сердитися. Допитливих очей Чучка Олексій не
витримав і ще густіше почервонів. — Говори, — трохи
відійшовши серцем, зажадав секретар райкому (Віталій Логвиненко,
Літа.., 1960, 36); Зганяти (згонити, зігнати, зогнати)
серце див. зганяти; Зривати (зірвати) серце див. зривати;
З серцем — виявляючи гнів, роздратування; гнівно,
роздратовано. — А як тато не прийме мене? — То
нехай собі робить з тобою, що хоче! — з серцем промовила
Василиха (Іван Франко, IV, 1950, 30); Ніна з серцем відсунула
од себе чашку з недопитим чаєм (Спиридон Добровольський, Тече річка..,
1961, 210); З серця — розгнівавшись; спересердя. Наш
Латин тут розгнівився І на гінця свого озлився, Що губи
з серця покусав (Іван Котляревський, I, 1952, 183); Господиня побачила,
що я мовчу, не обзиваюся до неї, та знову мені: — Не
думай, Варко, що я тобі се з серця кажу, я так, жартую
(Панас Мирний, I, 1954, 81); Серце набіга див. набігати.
5. чого, перен. Головна, найважливіша частина, центр чого-небудь. — Сила їх [монголів] велика, а нещасні порядки на наших долах дозволили їм зайти аж у серце нашого краю (Іван Франко, VI, 1951, 55); — Буде Москва Руській землі серцем! — вигукнув мрійливо [Юрій Долгорукий] (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 281); Серце організації знаходилось тут, у печері, і треба було направляти його працю так, щоб його ритмічний пульс відчували в кожному селі, у кожній хаті (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 162); Перед командуванням стояло завдання якомога швидше взяти Запоріжжя — серце південної індустрії (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 244); Головний водозабірний вузол — це серце системи, що гонить живлющу вологу на поля по артеріях-каналах (Наука і життя, 2, 1957, 5).
6. перен. Металева, циліндричної форми частина дзвона, розташована у внутрішній його частині; язик. Стара дзвіниця.. Від серця дзвона падав вірьовка. Місячна ніч. Церковний сторож відбивав години (Іван Микитенко, I, 1957, 87); Він хотів ще потягнути мотуза, напружився і таки; потягнув, але важке металеве серце ледве дійшло до обідка дзвона (Михайло Стельмах, I, 1962, 642).
7. діал. Медуза. Між рибою біліло, як холодець, серце,
тобто медуза (Нечуй-Левицький, II, 1956, 228).
♦ Без серця: а) (хто) хто-небудь жорстокий,
безжалісний. Ще треба буде одну ніч ночувати у того чоловіка
без серця (Іван Франко, II, 1950, 21); б) безжалісно, не
шкодуючи нікого, нічого. Без серця і без жалю, Без сльози
гіркої Поспішав розбіяка До добичі свої [своєї] (Степан Руданський,
Тв., 1956, 76); Мерщій снігами, Казбеку, замети — молю
— І порох мандрівний світами Розвій без серця і жалю
(Микола Зеров, Вибр., 1966, 402); в) не гніваючись, пересердившись.
— Чом же ви не рознесли чорної к бісовій матері?..
— уже без серця вступав Чіпка в розмову (Панас Мирний,
I, 1949, 313); — Скажи, хлопе, — чванливо, хоч і без
серця, звернулася вона до Івасикового батька, — ти навіщо
паскудиш мій ліс? (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 98);
Мати серце: а) бути добрим, чуйним, доброзичливим.
Я горе пив щодня і лиха знав я чашу, Але до зрадницьких
не долучився лав. І маю гріх один.., Я винен в тім лише,
що серце, серце мав (Микола Зеров, Вибр., 1966, 387); б) (на
кого, проти кого) гніватися, сердитися на кого-небудь.
— Оце, сусідо, маю на вас серце, — скаржиться жартом
Петриха моїй матері (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 30); Не мати
серця: а) бути недобрим, нечуйним, недоброзичливим.
— Серця не мають [пани]! Дитина недужа, вмирав, а
ти, мати, на роботу іди?! (Панас Мирний, I, 1954, 302);
б) (до кого — чого) не відчувати прихильності до когось,
чогось. Сердиться [Кобринська],.. що я ухилялася від
бібліотеки сеї, але щось я не маю серця до сього видання
(Леся Українка, V, 1956, 169); в) (на кого, проти кого) не
гніватися на когось. Хоч бувало й обзивав мене пан
Казимир.., а я на нього серця не мав (Ігор Муратов, Буковинська повість,
1959, 50); Прохололо (прохолоне, охололо, охолоне)
серце чиє, у кого: а) у когось зменшилась (зменшиться)
сила почуттів до кого-небудь. Мокрина вийшла заміж
аж через кільки [кілька] аод, тоді, як прохололо її серце
і Микола покинув Ковбаненка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 249);
«Перші, кажуть, любощі — дурниця... А прохолоне
серце, підуть докори та перекори» (Панас Мирний, I, 1949,
361); б) хтось перестав (перестане) гніватися, сердитися
на кого-небудь. Я почула, що моє серце вже й прохололо,
перестало ненавидіти його... (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 394);
Серце угамувалося чиє, у кого: а) хтось заспокоївся,
перестав хвилюватися. Душа його стала на покої, та й
моє серце трохи угамувалось (Панас Мирний, V, 1955, 334);
б) хтось перестав гніватися, пересердився; Угамувати
серце своє: а) заспокоїтися, перестати хвилюватися.
Щоб вгамувати своє серце, Єремія звелів осідлати коня..,
а потім блукав по діброві.. А пишні очі все ніби визирали
то з зеленого гілля, то з зеленого листу.. і не давали
йому спокою (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 120); б) перестати
гніватися; пересердитися. [Явдоха:] Таточку! ріднесенький!
Та то того, що розгнівилися. А вгамуєте своє
серце, і вам воно інше здасться (Панас Мирний, V, 1955, 139).