в означеннях
Тлумачення, значення слова «сердитий»:

СЕРДИ́ТИЙ, а, е.

1. Схильний сердитися, гніватися (про людину); гнівливий. Ой, прошу ж я тебе, Не веди ж ти мене, Бо сердиту матір маю, Буде бити мене! (Українські народні пісні, 2, 1965, 364); Те її трохи зупинило, що він сердитого батька син, то й сам мусить бути сердитий (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 105); — Та ви не гнівайтесь, Іване Володимировичу, він у нас добрий, тільки сердитий дуже (Олександр Довженко, I, 1958, 454);
//  Власт. такій людині. Сердита вдача;
//  Злий, лютий (про тварин). Сердитий вовк лапу сам собі відгризе, а в руки не дасться (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 150).

2. Який сердиться на кого-, що-небудь, який перебуває у стані гніву, роздратування; гнівний. Неначе цвяшок, в серце вбитий, Оцю Марину я ношу. Давно б списать несамовиту, Так що ж? Сказали б, що брешу, Що на панів, бачиш, сердитий, То все такеє і пишу (Тарас Шевченко, II, 1963, 113); — Оце завіз мене в Западинці, бодай вони пропали!.. — Кайдашиха була сердита на Западинці, аж сопла (Нечуй-Левицький, II, 1956, 318); Вона була сердита, що так дорого досталася їй свита... (Панас Мирний, I, 1949, 257); Кость Григорович приплівся з роботи сердитий і насуплений (Олесь Гончар, IV, 1960, 64);
//  у знач. ім. сердитий, того, чол.; сердита, тої, жін. Гнівна людина. Сердитого спиняти — гірш роздратувати (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 219);
//  Який виражає гнів, роздратування (про очі, обличчя і т. ін.). Прокоповичка зирнула на чоловіка сердитими очима (Нечуй-Левицький, III, 1956, 68); Генерал побачив на носилках молодого бійця з перев'язаною головою і смаглявим сердитим обличчям (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 505); Широкий лоб його взявся брижами, свіжовиголене кістляве обличчя зімкнулося в сердитій гримасі (Олесь Гончар, III, 1959, 212); — І не смій такого думати мені! — нагло обірвала [Марія] нитку й сердитим поглядом вгаялася в чоловіка (Михайло Стельмах, I, 1962, 136);
//  Вчинений, зроблений у стані гніву, роздратування. Сердитий стук; Сердитий розчерк;
//  Викликаний, пройнятий гнівом, роздратуванням. Я чула її гнівний голос, якісь сердиті слова (Панас Мирний, IV, 1955, 345); Офіцер подавав команду, і голос його був тонкий і сердитий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 533); Інтонація Галі була сувора й сердита (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 325); Побрязкувала зброя на бійцях, Лунали короткі сердиті команди (Олесь Гончар, III, 1959, 335).
Під сердиту годину — у той час, коли хтось сердиться; спересердя. Під сердитую годину, Одна [сестра] смиче за чуприну І товченики дає (Леонід Глібов, Байки.., 1959, 391); Під сердиту руку — те саме, що Під гарячу руку (див. гарячий); Під сердиту руч див. руч.

3. перен. Дуже великої сили прояву (про мороз, вітер і т. ін.). Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Тарас Шевченко, I, 1963, 3); Надворі ревла сердита буря, стугоніла в стіни (Панас Мирний, IV, 1955, 298); Серед річки стримів кам'яний острів, через котрий билася.. сердита хвиля (Нечуй-Левицький, III, 1956, 127); Пустинний провулок, пізній час, сердитий гуркіт моря внизу... (Олесь Донченко, II, 1956, 347);
//  розм. Який спричиняє подразнення; їдкий, міцний. Сердита цибуля.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 132.

Коментарі (0)