в означеннях
Тлумачення, значення слова «сержант»:

СЕРЖА́НТ, а, чол. В армії, міліції — звання або чин молодшого командного складу, а також особа, що має це звання. Пішовши в перші дні війни на фронт, Гончар воював рядовим солдатом, потім сержантом, був командиром обслуги батальйонного міномета, старшиною мінометної батареї (Про багатство літератури, 1959, 165); Він почав війну сержантом, А майором закінчив! (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 114); Сержант міліції, якого підсадили до нас, час від часу кректав: — Ну й погодка!.. (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 214);
//  іст. У дореволюційній армії XVIII ст. — піхотний унтер-офіцер. Він був страшнійший [страшніший] од сержанта, Бо всіх за все по спині стриг (Іван Котляревський, I, 1952, 251).
 Молодший сержант — у Радянській Армії — перше звання молодшого командного складу. Молодший сержант Гринін і рядовий Іванов ішли дозорною стежкою, уважно перевіряючи місцевість вздовж лінії кордону (Радянська Україна, 18.XII 1960, 4); Старший сержант — у Радянській Армії — третє звання молодшого командного складу. — Тікай, поки цілий! — закричав у телефон старший сержант сибіряк Дубровін, що замінив пораненого Пахомова (Олександр Довженко, I, 1958, 286).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 138.

Коментарі (1)