в означеннях
Тлумачення, значення слова «сфінкс»:

СФІНКС, а, чол.

1. У стародавньому Єгипті — кам'яна фігура лежачого лева з головою людини, яка уособлювала владу фараона. Йосип заходився хату Із очерету будувати, Щоб хоч укритися вночі. З-за Нілу сфінкси, мов сичі, Страшними мертвими очима На теє дивляться (Тарас Шевченко, II, 1963, 365); Над самим спуском до води стояли два стародавні сфінкси, споруджені з сієніту 2700 літ тому (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 82);  * У порівняннях. Вчителька сиділа нерушимо, як єгипетський кам'яний сфінкс (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 77); Огей замріявся і скам'яніло, без жодного виразу на обличчі, як сфінкс, дивиться в одну точку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 210);
//  Про таку фігуру або її варіант, вирізьблений як прикраса. Серед інших будівель тут [в Ольвії] був великий будинок, що належав скіфському царю Скілу, оздоблений.. сфінксами і грифонами (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 248); Тепер в Каїрі можна побачити сфінкса, що сп'явся на ноги, новий гігантський монумент (Знання та праця, 2, 1966, 27).

2. У давньогрецькій міфології — крилате чудовисько з головою жінки й тулубом лева, яке задавало нерозв'язні загадки. Біля селища Предущельне Кримської області стоїть восьмиметрова скеля, яка дуже скидається на сфінкса, цю легендарну напівлюдину-напівзвіра, породжену змієподібними чудовиськами Тіфоном та Східною (Знання та праця, 9, 1974, 32);  * У порівняннях. Він був величний і недоступний, зосереджений в собі і загадковий, наче сфінкс (Петро Колесник, Терен.., 1959, 339).

3. перен. Про загадкову істоту, таємничу, незрозумілу людину або взагалі про що-небудь таємниче, загадкове, незрозуміле. Дитина — це загадка, живий сфінкс (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 138); Наука лише торує підступи до заповітного сфінкса творчості, що гордо височить над морем знань (Наука і життя, 1, 1973, 31).

4. Великий метелик, гусениця якого, піднімаючи передню частину тіла, нагадує єгипетську статую.

5. Вузьконоса мавпа роду павіанів, шерсть на шиї та плечах самців якої має вигляд гриви.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 877.

Коментарі (0)