в означеннях
Тлумачення, значення слова «шакал»:

ШАКА́Л, а, чол.

1. Хижак родини собачих, що живиться перев. падаллю. А що ж я знаю? Те, що ми в пустині, що на безвідді, що на нас чигають шакали, барси, тигри, хиже птаство (Леся Українка, I, 1951, 169);  * У порівняннях. До вечора фашисти, мов шакали, в кущах шипшини, в скелях між щілин, між трупами живих бійців шукали і не могли знайти (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 393).

2. перен., розм. Жадібна, хижа людина. Таких покупців, які довго перебирали всілякий непотріб, щоб виловити оком знавця цінну річ, а потім, може, добре заробити на ній, на ринку відразу пізнавали, не любили й називали шакалами (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 176); Батийові шакали обшукали кожний закуток, все попідбирали, поскладали на вози (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 486);
//  Уживається як лайливе слово. — Підождіть, шакали, я з вас видублю десять шкур — єгипетським маслом запахнете, — нахвалився Тадик на свій уряд (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 419); — Шакали, могильники... Підкоп під мене?.. (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 165).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 396.

Коментарі (0)