ША́ХОВИЙ, а, е.
1. Стос. до шахів (у 1 знач.). У вас
же, здається, третя категорія, правда, Леоніде
Артемовичу? — умисно применшив шаховий розряд Жежери
Федір Васильович (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 108);
Тринадцять років М. Ботвинник був володарем шахової
корони (Наука і життя, 10, 1966, 63); Ці спірки про сюжет
перетворилися для нас у щось на зразок шахової гри
без дошки (Олесь Донченко, VI, 1957, 621); Першим російським
шахістом, якому довелося вступити в єдиноборство з
майстрами Заходу, був основоположник вітчизняної
шахової школи Михайло Іванович Чигорін (Перша книга
шахіста, 1952, 3);
// Признач. для гри в шахи. Сташка..
кидала оком на високого брюнета, що, глибокодумно
підперши голову кулаками, схилився над шаховою дошкою
(Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 378).
Шахове поле — квадрат, клітинка на шахівниці.
2. Розташований так, як клітини одного кольору на
шахівниці;
// Такий, як на шахівниці. По дну яру
в'юнилася дорога, ховалася в одному з бічних вибалків. Від
того місця і майже до кінця яру дно його посічене
великими шаховими клітинами. То — невдатні
калюжі-ставки (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 191).
Шаховим порядком; У шаховому порядку — у такій
послідовності, в якій розміщені клітини на шахівниці.
На площі в п'ятдесят п'ять гектарів розборсався,
збігав шаховим порядком з крутих схилів протилежного
горба вниз до самої річки молодий колгоспний сад (Євген Кротевич,
Сини.., 1948, 59); На тічку вулики треба ставити в
шаховому порядку або прямолінійними рядами, льотками
на південний схід або південний захід (Бджільництво, 1956,
36).