ША́ХТА, и, жін.
1. Система підземних споруд, де
добувають корисні копалини (перев. вугілля) або
провадять які-небудь роботи, і будівель на поверхні. Честь
і шана всім трудящим В кузні, шахті чи з серпом; Хай
для нас життя їх кращим Буде прикладом-зразком!
(Павло Грабовський, I, 1959, 511); На мене зорять знов улюблені
рядки, що серцеві колись одкрили в щастя браму, де шахти
на горі за синіми садами й багряні квіти хмар над
хвилями ріки (Володимир Сосюра, II, 1958, 13); — А хто ж тобі не дає
стати робітником? Їдь на шахти, працюй, будь ласка
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 29); Вугільна шахта являє собою зараз
велике, цілком механізоване підприємство (Радянська Україна,
23.I 1954, 3);
// Тільки підземна частина споруд такого
призначення. Там під землею, в шахтах, в глибоких
ямах, серед задухи й смороду, од яких крутиться голова,
працюють у темряві тисячі робітників (Михайло Коцюбинський, III,
1956, 38); В залізорудних шахтах немає, як у вугільних,
небезпечного газу (Петро Панч, В дорозі, 1959, 259); Для
добування кам'яної солі, як і для добування
вугілля, будують глибокі шахти (Уроки діда — старого хіміка, 1956,
79).
2. спец. Вертикальна подовжена порожнина в деяких конструкціях (ліфтах, турбінах і т. ін.). Витяжна шахта — це вертикальний канал, по якому витягуване повітря викидається в атмосферу (Довідник сільського будівельника, 1956, 479).