в означеннях
Тлумачення, значення слова «шал»:

ШАЛ, у, чол.

1. Стан надмірного збудження, хвилювання;
//  Стан виявлення великого і сильного почуття. [Анна:] Але ж ти кохаєш його шалено. [Долорес:] Анно, то не шал! (Леся Українка, III, 1952, 335).

2. чого і без додатка. Надзвичайна сила вияву чогось (перев. про явища природи, стихійні явища). [Антей:] Ми вакхічний почнем танець! Змінить оргію шал весни! (Леся Українка, III, 1952, 463); Ні смерті звій, ні шал громів Не в силі рух наш зупинити (Павло Усенко, Вибр., 1948, 253); Відрокочуть громи великої грози, і тільки приглушений відгомін ще стугонітиме за горами, поволі вгамовуючи свій шал (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 16); Село спало. Неначе не наважуючись розбудити його, хуртовина вгамовувала свій шал і майже нечутно пролітала над пагорбками хаток, над ущелинками вулиць (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 3); П'ятеро дорослих людей у човні? Але хіба їм під силу вгамувати, приборкати оцей розгнузданий шал Балатону! (Олесь Гончар, Новели, 1954, 56);
//  Бурхливий перебіг чогось (про наступ, битву, вогонь і т. ін.); навальність. Поруйновані траншеї, потрощені бліндажі, безліч свіжих вирв, — все тут ще дихало гарячим шалом недавньої канонади (Олесь Гончар, III, 1959, 418); Отак, певне, в шалі битви бачили перед собою всю землю непокірні козацькі голови, отак і входили вони у славу і безсмертя (Михайло Стельмах, I, 1962, 324); Письменники, усі митці можуть зробити чимало для згуртованості народів проти гонитви озброєнь, проти ядерного шалу, проти курсу на роз'єднання людей доброї волі (Літературна Україна, 30.XII 1969, 2).

3. Нестримний гнів; лють. Найменший опір приводив його до шалу, очі наливалися кров'ю і тоді він був страшний (Гнат Хоткевич, II, 1966, 55); Петлюрівців звірячий шал, Гетьманське дике панування, Сусідів-хижаків знущання І куркулів хазяйнування Відбито і розбито вкрай (Максим Рильський, II, 1960, 107).

4. Стрімкий рух, дуже швидкий темп чого-небудь;
//  Відчайдушна відвага; запал, молодецтво. Партизани! Чудне і не зовсім звичне слово. А скільки в ньому змісту — тривожного і героїчного, скільки небезпеки і шалу! (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 142); Буяли в нім юнацький шал і снага правого діла (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 234);
//  Пишний ріст, буяння чогось барвистого, яскравого і т. ін. Твоїх морів ясні свічада, Донбасу зоряні вогні, І тихий смуток листопада, І шал цвітіння навесні (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 10); Кого цнотливість яблунева Чи мрійність липова, липнева, Мене ж тривожить восени Вогненний шал горобини! (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 66).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 396.

Коментарі (0)