в означеннях
Тлумачення, значення слова «шаленіти»:

ШАЛЕНІТИ, ію, Ієш, недок.

1. Ставати надмірно збудженим від якогось сильного почуття. Коронний гетьман Януш Радзівілл, в оточенні свого почту, стояв біля намету, накинувши на голову відлогу киреї, шаленіючи від люті (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 471); З краю в край колона на скоку весело палила в небо з тисяч карабінів і автоматів, палила з чого попало, салютуючи своїй нестримній радості, шаленіючи від захвату (Олесь Гончар, III, 1959, 437); Комісар Шакерт шаленів. Він знову дзвонив коменданту збірного пункту, дзвонив у поліцію (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 140);
//  Бурхливо виявляти надзвичайне хвилювання, збудження, несамовитість, лють. Хіба ж не дивна ця їхня планета Земля.. з університетами, з хмарочосами, з підземними палацами метро і спортивними аренами, де шаленіють зараз десятки тисяч болільників (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 229); В кімнаті тим часом, п'яно розмахуючи руками, шаленів Ханенко (Михайло Стельмах, II, 1962, 358); Хай шаленіють За океаном, Хочемо миру! Віримо в нього! (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 161); А ворог шаленів. У безсилій люті він чинив страшні кривди мирним людям (Комуніст України, 10, 1969, 36);
//  Нестримно виявлятися. В Німеччині творилися страшні діла. Шаленіли політичні пристрасті фашизму (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 52);
//  Виражати стан надзвичайного збудження, несамовитості, нестямності (про обличчя, погляд і т. ін.). — Я тобі перехрещуся! Ще й баньки вилупив! — одразу шаленіє синюшне, схоже на вісімку обличчя [полісовщика] (Михайло Стельмах, I, 1962, 463).

2. Виявлятися з надзвичайною силою, бурхливо, бути дуже сильним (перев. про явища природи, стихійні явища). Вогонь шаленів, скакав, перевертався, танцював серед диму, пуявся догори (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 219); Сонце пече. Сонце шаленіє (Олесь Донченко, II, 1956, 134); Шаленіє, реве розгніване море (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 181); Шаленіє вітер над Дніпром: високі хвилі накочуються на берег (Вечірній Київ, 6.III 1968, 3);
//  Інтенсивно, з запалом грати, співати і т. ін. Гармошка шаленіла. Васько так широко й ретельно розтягав міхи, так швидко перебирав пальцями, що, здавалось, ось-ось вона лопне від напруження (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 183);
//  Набувати надзвичайно великого напруження у своєму перебігу (про бій, штурм і т. ін.). Уже й на кручах поблизу тинів Бій закипав, як вир, і шаленів... (Леонід Первомайський, II, 1958, 191); Штурм шаленіє. Викручує, трясе, шматує дамбу (Олесь Гончар, III, 1959, 365);
//  Діяти інтенсивно, напружено (про вогнепальну зброю). Надворі була ніч, шаленіли фашистські кулемети, стріляючи в темряву, туди, звідки з'явилися радянські розвідники (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 87).

3. Бути у нестримному, стрімкому русі;
//  Надзвичайно швидко щось виконувати, робити. На кону шаленів якийсь парубок, такий рухливий, же здавалося, що їх там принаймні п'ять (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 190).

4. Діяти нерозумно, нерозсудливо;
//  Те саме, що божеволіти 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 399.

Коментарі (0)