ШАНДА́Р, я, чол., діал. Жандарм. — Бач, десь там двір злодії обікрали, — ніхто не міг на їх напасти слід, тож шандарі вину на мене склали (Іван Франко, XIII, 1954, 74); — Все життя робітника — кривда. Суд, закон, шандарі, попи — все на послухах панів підприємців (Петро Колесник, Терен.., 1959, 203).