в означеннях
Тлумачення, значення слова «шанобливий»:

ШАНОБЛИ́ВИЙ, а, е. Сповнений глибокої поваги, пошани до кого-, чого-небудь. Капітан Пабло в душі глибоко поважав Самсонова, хоч, власне, й до інших членів експедиції ставився з шанобливою прихильністю (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 19); Тільки з шанобливим ставленням до його [народу] історичного минулого, до його неоціненних духовних надбань.. молоді письменники зможуть повною мірою виявити своє обдаровання і посісти почесне місце в літературі доби торжества комунізму (Радянське літературознавство, 4, 1963, 42); Спереду йшли, зрідка тихо перемовляючись, дві жінки.. За ними, мовчазні, сповнені шанобливої уваги до всього, що їх оточувало, повільно рухались чоловіки (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 398); Сахно схилилася в глибокому шанобливому уклоні (Юрій Смолич, I, 1958, 57);
//  Який виявляє глибоку повагу, пошану до кого-небудь (про людину). Підкреслено ввічливий і шанобливий Шухновський пропустив мене першого до невеличкої вітальні (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 18); Офіцера не можна було впізнати. Перед геологом стояла зовсім інша людина — шаноблива, чемна, ладна.. попередити кожний рух ученого (Олесь Донченко, III, 1956, 246);
//  Сповнений виразу глибокої поваги, пошани до кого-, чого-небудь. Батько шанобливими очима дивився на сина, на якого зопалу напустився був (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 189); На набережній старого зустріли шанобливі погляди і пошепки вимовляли його ім'я, коли він проходив (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 103); Він визадкував у двері, зберігаючи на обличчі шанобливий і серйозний вираз (Олесь Гончар, II, 1959, 211); Поволі танула, завмирала й шаноблива посмішка на вустах старого Ісен-Джана... (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 75).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 404.

Коментарі (0)