ША́ПКА, и, жін.
1. Головний убір (перев. без полів,
м'який, теплий). Чіпка махнув рукою, найшов шапку,
надів на голову й вийшов з хати (Панас Мирний, I, 1949, 256);
Велика батьківська шапка насунулась йому аж на ніс
і заважала бачити. Але Василик не падав і біг прудко,
притримуючи лівою рукою штаненята (Олександр Довженко, I, 1958,
391); Тимко не грався у війну. Він був хан. Його
обвішали намистом із водяних лілій, зробили з лопуха шапку,
посадили на копичку сіна і дали в руку шаблю, щоб він
міг неслухняним татарам голови рубати (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 471); * У порівняннях. Над морем острів підіймається
високо: він лежить на морі, як зелена шапка (Юрій Яновський,
IV, 1959, 43);
// також зім. бирка, будьонівка,
вушанка, зюйдвестка, кабардинка,
магерк а, папаха, рогаткаіт. ін., з прикм.
моряцький та ін. Головний убір спеціального
призначення, певної форми чи виготовлений з певного
матеріалу. На козакові шапка-бирка — Зверху дірка
(Українські народні думи.., 1955, 5); У теплому піджаці і в
шапці-вушанці, він ішов по глибокому снігу не поспішаючи
(Петро Панч, Ерік.., 1950, 100); На чоловіках білі свитки та
білі шапки-магерки світилися наскрізь (Нечуй-Левицький, II,
1956, 102); Лев уже старий чоловік, поважний і дуже
добрий з виду; по-поліському довге волосся білими
хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної
шапки-рогатки (Леся Українка, III, 1952, 193); В сутінках я побачив
молоде змучене обличчя в шапці-будьонівці (Євген Кравченко,
Сердечна розмова, 1957, 31); Шапка-зюйдвестка з
широкими крисами, які опускались на спину, захищала
голову від води (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 160); Одежа
у всіх запорожців була по ранжиру однакова і одного
кольору: жупан, ..чоботи-сап'янці, пояс шалевий і
шапка-кабардинка кругла, наоколо і зверху навхрест
обложена золотим позументом (Олекса Стороженко, I, 1957, 264);
Прокопчук носив міліцейську шинелю з синього сукна,
шапку-кубанку, штани-галіфе (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 352); Сам
[Чапаєв].., як стали під'їжджати ближче до панських
військ, вискочив наперед, вуси підкрутив, шапку-папаху
заломив, вихопив шаблю (Українські народні казки, 1951, 398); Позад
олешківців рівно одбиває ногу ще й матроський загін —
у чорних бушлатах, формених штанах, черевиках,
на потилицях в'ються стрічки з моряцьких шапок
(Юрій Яновський, II, 1958, 193);
// у сполуч. із сл. червона,
розм., заст. Розсильний. Я написала листа до Марії
Костянтинівни, якого відправила через розсильного, або,
як тоді називали, «червону шапку». А другого дня він
приніс запрошення прийти до 3 аньковецької (Вітчизна, 7,
1967, 182).
Прикладати (прикласти) руку до шапки див.
прикладати; Фінська шапка див. фінський; Фрігійська шапка
див. фрігійський.
♦ Важка [ти], шапко (шапка) Мономаха — про
щось, що вимагає великого напруження, великих
зусиль для його здійснення, проведення і т. ін.
З почуттям безнадійності Макар глянув на розкриту
книжку, перегорнув кілька сторінок і знову вмочив перо
в чорнило. Важка ти, шапко Мономаха!.. (Спиридон Добровольський, Тече
річка.., 1961, 134); Закидати шапками кого —
хвалькувате запевнення в легкій перемозі; Заломлювати
(заломити, заламувати, заламати) шапку див. заломлювати,
заламувати; За шапку [братися, взятися, вхопитися
і т. ін.] — поспішно брати одяг, щоб якнайшвидше
піти. Нічого старостам робити, мерщій за шапки та за
палички, та мерщій з паном писарем з хати! (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 300); Хто тверезіший, собі став за шапку
братись (Панас Мирний, I, 1949, 259); Як часто за шапку
береться, так не скоро піде (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 227);
Грицько викурив люльку коло печі й узявся за шапку
(Панас Мирний, I, 1949, 307); [Річард (схопився з місця, за
шапку):] Простіть, панове... час мені до школи...
(Леся Українка, III, 1952, 95); Знімати (зняти, здіймати,
здійняти, скидати, скинути і т. ін.) шапку див. знімати,
здіймати, скидати; Ламати шапку див. ламати; М'яти
шапку див. м'яти; На злодієві шапка горить — видно,
хто винуватий, видно, про кого йдеться; явне те, що
хтось хоче приховати. [Деревіцький:] Чи не
впала вам в око Горпина? [Торохтій:] Це вже вона
вам наплела? [Деревіцький:] Чи бачите? На
злодієві шапка горить!.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 67);
Накрити шапкою див. накривати; Не під шапку кому
у що — не важке, не обтяжливе кому-небудь щось. — Що
то молоді та здорові. Їм усяка робота не під шапку...
Хіба скажете, що вони ось зараз із поля вернулися?
Ніколи в світі!.. (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 298);
По шапці кого — геть кого-небудь (проганяти, усувати і
т. ін.). — Об'явило заводоуправління про закриття, а
у робітники на це їм «зась» та по шапці їх, а заводи в
свої руки... (Андрій Головко, II, 1957, 600); По шапці давати
(дати) кому: а) бити кого-небудь; б) звільняти,
проганяти когось звідки-небудь; Шапка Мономаха, заст. —
царський вінець, який, за переказами, зберігається з
часів князя Володимира Мономаха і є символом
князівської та царської влади.
2. перен. Предмет куполоподібної форми; покриття
чогось, що має таку або подібну форму. Зоя поїхала
в другий кінець цеху, привезла щось схоже на зрізаний
конус, шапку виливниці.., і поставила її на виливницю
зверху (Вадим Собко, Біле цолум'я, 1952, 298); Спочатку цей
жар пробивався лише між зигзагуватими щілинками й
розколинами великої вугільної шапки, потім щілини
почали більшати, зливатися, вогонь запалав з усіх боків,
побіг по шапці вгору (Іван Сенченко, Опов., 1959, 20); Таки
поставив [Мирон], як хотів, своє гніздо: щоб і синя вода
коло нього була, щоб і вулики дерев'яними шапками
красувалися перед господарем (Михайло Стельмах, II, 1962, 42);
// Верхня куполоподібна частина рослинності (перев.
про крони дерев). На місці високих рівних верб лишилися
пні: невисокі, густою кучерявою шапкою паростків
увінчані (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 13); Сліпучі промені,
протнувши шапки сосен, спалахують іскрами на сніговому
покрові (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 505); Львів
потопає в гущавині садів і парків, подекуди вони
закривають зеленими шапками почорнілі дахи з гонти і черепиці
(Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 166);
// також з ім. сніг
або прикм. сніговий, білий, розм. Снігове
покриття куполоподібної форми. У білих снігових шапках
стояли мовчазні кипариси й чинари (Василь Кучер, Голод,
1961, 377); Рогіз сухий стирчить із льоду, а біля нього —
понамітано білі шапки (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 157);
Дрімали дерева, вкриті сніговими шапками (Антон Хижняк,
Тамара, 1959, 123);
// Покриття верхньої частини гори
(перев. снігове). На далеких вершках Карпат
блискотіли ще здорові снігові шапки, мов іскристі діамантові
корони (Іван Франко, III, 1950, 250); Жодна вершина Кримських
гір не зберігав на літо снігової шапки (Микола Трублаїні, II, 1955,
143); Гори стояли навкіл, німі, похмурі, вкриті
шапками снігів (Леонід Первомайський, Атака.., 1946, 119);
// Густе волосся;
шевелюра. Караїм-лікар врешті скінчив роботу і
повернув до Джіафера своє бліде обличчя, ледве помітне
з-під шапки кучерів (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 154);
// чого, у
сполуч. з ім. дим, курява, піна і т. ін. Те, що
покриває верх чого-небудь, клубочиться, знаходиться над
чимось. Перед виром стоїть скісно поперек усеї ріки
ряд великого каміння: немов здоровенні барани.., через
воду йдучи, полягали та й закаменіли, а об їх хребти
гнівно б'ється хвиля та вкриває їх величезними шапками
білої піни (Іван Франко, III, 1950, 7); Руда шапка куряви
виросла в хмару, яка швидко насувалась (Олесь Донченко, Дочка, 1950,
140); Над дахами рівними стовпами струнчиться з
димарів дим і в'ється в небо, і аж там, десь угорі,
клубочиться сивими шапками (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 136);
Причаївся жар в печі під сивою шапкою попелу (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 151).
▲ Газова шапка, геол. — скупчення газу над
чимось. Коли нафтовмісний шар під дією тектонічних
рухів згинався у вигнуту складку, газ займав найвищу
зону складки — її склепіння і утворював так звану
газову шапку, нижче розміщувалась нафта, ще нижче —
вода (Клименко, Нафта та природний горючий газ УРСР, 1957, 11); Кам'яна шапка, геол. —
кам'яний верх чогось. Над соляною інтрузією формувалася
кам'яна шапка, брекчія з уламків покривних порід, що
просувалися вгору разом з сіллю (Геологія України, 1959, 466);
Полярна шапка — льодовий і сніговий покрив полюса,
а також хмара над ним. Полюси Марса оточені білими
полярними шапками (Бесіди про всесвіт, 1953, 63);
Температура полярної шапки [на Марсі] взимку падає до
—100°, а влітку піднімається вище нуля. Шапка тане
(Знання та праця, 4, 1966, 3).
3. Верхня частина гриба. Люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 33); У культиваційних спорудах шапки поганок спочатку затінюють вирощувані рослини, а згниваючи, покривають їх пліснявою (Овочівництво, 1956, 163).
4. Суцвіття соняшника. Коло печі копичилась солома і соняшникові шапки (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 58).
5. с. г., розм. Сніп, що покриває зверху копу, стіжок і т. ін. Моя голова заслонена стоговою шапкою (Іван Франко, II, 1950, 25); Возовиці ще немає, отож копи стоять з гордо піднесеними шапками — пишні, як ті шишки на весіллі (Григорій Косинка, Новели, 1962, 120).
6. спец. Заголовок великим шрифтом, тематично спільний для кількох статей у газеті, журналі тощо.
7. розм. Міра, кількість чого-небудь, що може вміститися в такому головному уборі. — Ти думаєш, ми дурно насипали божому чоловікові шапку талярів? (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 134); [Кармелюк:] Хлопці, ану, хто сміливий та жвавий, перетанцює Кармелюка — шапку грошей тому! (Степан Васильченко, III, 1960, 435).