ШАРАХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм. Несподівано, різко кидатися кудись (перев. від переляку). Коні летіли алюром, і сани навіть не збивалися в обочини. Перехожі з острахом шарахалися вбік, кури летіли в сніг (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 185); Шарахались коні від вибухів (Олександр Довженко, I, 1958, 209); * Образно. Десь спросоння заплакала дитина, потім закугикав сич, стривожено й сердито. І той полохливий звук, відлунюючись, довго шарахався по лісу (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 317).