ШАРАХНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. неперех. Однокр.
до шарахати. Тільки він ступив у ґанок, звідтіля..
шарахнули кури, гуси, качки, голуби, горобці, навіть
поросята (Нечуй-Левицький, I, 1956, 167); Кінь зробив великий
стрибок — наче хотів скинути їздця. Всі шарахнули
врозтіч (Юрій Смолич, V, 1959, 700); Наступаючі шарахнули
убік, а Тимко побіг прямо, стріляючи на ходу (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 498); * Образно. Сухі вогняні язики
потяглися в небо, сутінки шарахнули в сторони і там
застигли, готові щохвилини кинутися на вогонь (Василь Минко, Ясні
зорі, 1951, 220);
// куди. Швидко побігти, метнутися
куди-небудь. Люди шарахнули у двір за рядном
(Панас Мирний, I, 1954, 313).
2. по кому—чому, перех. і неперех. Несподівано
ударити. І як розмахнеться [Іван] востаннє, як шарахне
Змія ще раз батогом з восьмипудовим каменем (Анатолій Шиян,
Іван — мужицький син, 1959, 71);
// Вистрелити;
розірватися, вибухнути. — Дзвіниця он біліє: треба по
ній шарахнути (Олесь Гончар, II, 1959, 77); І тут же
шарахнув постріл (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 538); — Його танк
загорівся десь за березовим гаєм, а він якось вихопився, добіг
до перших будинків, а тут ще бомба поблизу шарахнула
(Олесь Гончар, IV, 1960, 42);
// Убити когось. — А
пам'ятаєте, батьку, Ніжині з оцього коника дванадцятьох
петлюрівців шарахнув? (Олександр Довженко, I, 1958, 171);
// чим,
що і без додатка. Різко кинути, жбурнути, линути
щось. Зеленкуваті очі Гната зробилися оскаженілими,
він крутнувся по хаті, вхопив з лави відро і шарахнув
водою в піч, залив вогонь (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 68).
3. неперех., перен. Сказати щось раптово, несподівано, з наміром вразити когось. — Чия вірно опановую діалектичний матеріалізм, товаришу Микола? — «Діалектичний матеріалізм» Шурка приберіг аж на самий кінець [розмови] і шарахнув ним з явним розрахунком ошелешити Ласточкіна (Юрій Смолич, V, 1959, 116).