ШАРКОТІ́ТИ, очу, отиш і ШАРКОТА́ТИ, очу, очеш, недок., чим, по чому і без додатка, розм. Підсил. до шаркати. Чути було, як шаркотіли сани та пирхали притомлені коні (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 31).
ШАРКОТІ́ТИ, очу, отиш і ШАРКОТА́ТИ, очу, очеш, недок., чим, по чому і без додатка, розм. Підсил. до шаркати. Чути було, як шаркотіли сани та пирхали притомлені коні (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 31).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 413.