Словник української мови

ША́РОВИЙ, а, е, діал. Сіро-димчастий (про колір). Гасом, потім гарячою водою з милом шмарували спардек, стара шарова фарба обновлювалась і ставала небесного кольору (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 12).

ШАРОВИ́Й, а, е. Стос. до шару (див. шар 1 1, 4). Коли водовмісна порода залягає похило, то джерело виходитиме з одного боку балки, саме з того, де верства залягає вище. Таке джерело називається шаровим (Курс загальної геології, 1947, 127).
▲ Шаровий обробіток, с. г. — обробіток ґрунту способом шарування.