в означеннях
Тлумачення, значення слова «шарпнути»:

ШАРПНУТИ, шарпну, шарпнеш, док., перех. і неперех. Однокр. до шарпати. Медведиця вхопила дрючину зубами і шарпнула її (Іван Франко, VI, 1951, 19); Вона шарпнула полатаний мішок зо стола й вилетіла з ним із хати (Ольга Кобилянська, III, 1956, 481); Кінь його спробував сам завернути туди, але Баржак, сердито шарпнувши повід, знову спрямував коня на шлях (Олесь Гончар, II, 1959, 87); Я почав підіймати завісу. Шарпнув раз, другий за вірьовку — не підіймається (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 125); Матрос схопився за замок, але він висів одімкнутий, трохи покривлений.. Він шарпнув кришку. Скринька була порожня (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 88); Варя шарпнула шухляду, обгорнула якісь папери і висмикнула пачку Федькових листів (Григорій Епік, Тв., 1958, 166); Левко шарпнув на себе деренчливі двері вітряка, переступив через поріг (Михайло Стельмах, I, 1962, 152); Шалений вітер люто шарпнув за поли пальто (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 135); Випорожнивши скриню, він шарпнув її так, що вона аж загула (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 30); Порив вітру шарпнув аеростат убік (Микола Трублаїні, II, 1950, 89); Як рука натрапить На ту струну, що ствердла від мовчання, Шарпни струну безжалісно, потужно І брязни в неї, наче на пожежу (Леся Українка, I, 1951, 146); Хльоснув дяк, конята шарпнули і бричка хутче покотилась (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 207); Грузовик шарпнув з місця, ми всі попадали один на одного (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 293); Мене шарпнув за плече кінооператор, бо я саме стояв перед об'єктивом (Юрій Яновський, II, 1958, 97); Баба Палажка.. все нашіптувала: .. — Помилуй же його, господи, і шарпни його по боках, по ребрах, по кістках (Нечуй-Левицький, II, 1956, 350); Яшко пригнувся і скорчився. Та здоровенна рука грубо вп'ялася в волосся, а друга шарпнула по спині (Андрій Головко, I, 1957, 138);  * Образно. Це зразу блискавиця шарпнула, аж затремтіла Уляна (Панас Мирний, I, 1954, 306); Тиху ніч шарпнула довга автоматна черга (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 74).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 417.

Коментарі (0)