в означеннях
Тлумачення, значення слова «шарпнутися»:

ШАРПНУТИСЯ, шарпнуся, шарпнешся, док. Однокр. до шарпатися 1—3. Неборака Лис шарпнувся щосили і, лишивши хвіст у Гривкових зубах, шурнув щодуху (Іван Франко, IV, 1950, 90); Лукія шарпнулась, забилась, але відчула, що руки тримають її, як залізні клешні (Олесь Донченко, III, 1956, 67); Сербин підскочив з несподіванки й шарпнувся вбік (Юрій Смолич, I, 1947, 54); — Чого займаєш, коли я тебе не знаю? — шарпнулась Гашіца, почервонівши з напруги (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 233); Графиня шарпнулась, наче опечена (Олесь Донченко, III, 1956, 64); — Накажіть, і я сам... — рука його шарпнулась до кобури (Олесь Гончар, II, 1959, 183); Васько з усього розмаху вдарив коня батогом. Від несподіванки кінь сполохано шарпнувся вперед, звалив грабіжника й помчав вихором до найближчого хутора (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 52); Вдарившись буферами, шарпнувся, зрушився з місця ешелон (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 460); Танк шарпнувся, зробив розворот і ринувся на нас знову (Юрій Яновський, I, 1954, 87); Завернув [Скиба] поза скиртою. І раптом з жахом одкинувсь назад постаттю, далі шарпнувсь уперед, що й свита йому, накинута наопашки, впала з плечей (Андрій Головко, I, 1957, 347); Коні шарпнулися в кювет від скаженої червоної машини, що з дзвоном і гуркотом промчала повз них (Олесь Гончар, III, 1959, 90); Тихе повітря стрепенулось, скрутнулось, шарпнулось убік (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 315); По деревах знову шарпнувся вітрець (Яків Баш, Надія, 1960, 167); Собака скажено загарчав і шарпнувся до Кривулі (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 328); Павло шарпнувся до дівчини: — Дратуйте, Галю! (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 404); Гюлле залишила Гемо і шамко кинулась сторч у воду... Слідом за нею безтямно шарпнувся і Гемо... (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 146); Помітивши Микиту і Настю ще в дворі, він шарпнувся назад (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 229); Ніна знову шарпнулась, щоб щось сказати, та Шепель зупинила її (Олесь Донченко, V, 1957, 235);
//  перен. Раптово залунати, полинути (про звук). Її сріблясто-дзвінкий і розливчатий, наче ріка, голос вдарив під стелю, потім шарпнувся в фанерні шибки вікон (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 71); Шарахнувся натовп наосліп — і крик, зойки, голосіння шарпнулися з сотень грудей (Андрій Головко, II, 1957, 339).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 417.

Коментарі (0)