Словник української мови

ШАРУВА́ТИЙ, а, е. Який має вигляд пласта; який складається з шарів (див. шар 1 1, 4). Шаруваті склопластики добре зарекомендували себе як конструкційний матеріал (Вечірній Київ, 27.I 1967, 3); Під верхньою двометровою товщею синювато-сірих мулів [Сиваша] залягають шаруваті мули, в яких тонкі пласти глини чергуються з білосніжним гіпсом (Наука і життя, 8, 1965, 9).
▲ Шаруваті хмари — хмари у вигляді продовгуватих шарів. Взимку при шаруватих хмарах тепліше, ніж у безхмарну погоду, тому що хмари утримують тепло біля поверхні землі (Фізична географія, 5, 1956, 91).