в означеннях
Тлумачення, значення слова «шарварок»:

ША́РВАРОК, рку, чол.

1. іст. Додаткова до панщини феодальна повинність по будівництву і ремонту мостів, шляхів, гребель, панських будинків і т. ін. Од неділі до неділі Гонять на роботу, Увесь тиждень на панщині, Шарварок в суботу... (Українські народні думи.., 1955, 173); Ті згінні дні, що вся громада повинна була одроблять.. за якийсь, вигаданий паном, шарварок, — пан одкладав на жнива (Нечуй-Левицький, II, 1956, 185); Минало два-три тижні, і знов на хуторі знаходилася негайна робота, і знов скликав він селян на шарварок (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 274).

2. перен., розм. Напружена робота, здійснювана спільними зусиллями, гуртом; час, пора виконання такої роботи. — Я стидав би ся, — каже він, — сидіти, згорнувши руки, коли всім навколо такі жнива, такий шарварок... (Олесь Гончар, III, 1959, 55); Звичайно, зима — то відпочинок для хлібороба. Взимку ми трохи віддихаємо від щорічного шарварку (Юрій Мокрієв, Слід.., 1969, 147);
//  у знач. присл. шарварком. Спільними зусиллями; гуртом. [Джонатан:] Там шарварком громада щось будує, то ми отаборились в тій містині (Леся Українка, III, 1952, 40);
//  рідко. Велике, гомінке скупчення людей. Проте свій свого швидко розуміє, і голова СОЗ'у прийняв Дорку до свого хатнього шарварку (Юрій Яновський, Мир, 1956, 69).

3. перен., розм. Безладна метушня; розгардіяш. В домі панував шарварок. Збирали речі Софіїні, вкладали (Леся Українка, III, 1952, 506); Раптом в одному кінці табору здійнялася якась метушня. В темряві, у відблисках багать і не розбереш, що там робиться: лаються чи, може, й б'ються. Роман пішов на той шарварок (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 54); Уявімо на хвилину, що в наш час немає водогону і воду на пиття та промислові потреби возять бочками та цистернами. Який був би шарварок! (Знання та праця, 4, 1967, 7);
//  Галас, гамір. — Що воно таке, не доберу? — зашепотів він до мене, — хлопці, як хлопці, а тут такий шарварок ізняли (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 227); По всьому селу ще чути розтривожений шарварок (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 381).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 411.

Коментарі (0)