в означеннях
Тлумачення, значення слова «шарити»:

ШАРИТИ, рю, риш, недок.

1. перех. і неперех. Шукати навпомацки. Одчинив [Тимоха] скриню, недовго шарив, тягне мішок з грішми! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 295); Раптом крутнулась [Марія], згадала, що світло засвітити треба. Шарила сірників на карнизі, а ніяк не знайде, — де вона заділа їх? (Андрій Головко, II, 1957, 116).

2. чим, по чому і без додатка, неперех. Обмацувати щось, совати по чомусь (перев. шукаючи). Він неспокійно ворушився на лаві, важко сопів, сідав і наслухав. Потому знову вкладався і лежав причаївшись, але раптом зривався і шарив по долівці рукою, поки не знаходив сокири (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 74); Недбай ходив поміж партами й шарив під ними руками (Степан Васильченко, I, 1959, 82); Вони [бандити] шастали скрізь, метнулись до скрині, почали грабувати добро, зривали з стін рушники, шарили руками за образами, наче й справді там могли знайти голову комнезаму (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 172); Надворі Пірат лютує на старців. А старці вже, чую, рипають у сінях і шарять по дверях, шукаючи клямку (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 479).

3. перех., розм. Старанно шукати кого-, що-небудь. — Бач! ми шукаємо, шаримо її, а вона, он проходжується (Панас Мирний, IV, 1955, 178);
//  Ходити десь, кидатися кудись, шукаючи. Хома не лягав, шарив щось по хаті (Іван Франко, I, 1955, 71); На селах часто шарили жандарми, все вивідували, все випитували та хапали комуністів, яких ще не встигли замкнути (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 108);
//  перен. Освітлювати, стежачи за чимсь, охороняючи щось (перев. про прожектори). Рубали ніч прожекторів мечі — усе по морю шарили злобливо, настирливо (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 389).
Шарити очима — шукаючи кого-, що-небудь, пильно придивлятися, стежити. Івась покрався сам. Бистро його очі бігали по траві, по будяках, він шарив ними і все подавався уперед (Панас Мирний, IV, 1955, 12); В коридор.. вагона зайшов юнак із клунком і великим чемоданом і почав шарити очима по номерках на дверях (Петро Панч, В дорозі, 1959, 176).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 412.

Коментарі (0)