в означеннях
Тлумачення, значення слова «шашіль»:

ША́ШІЛЬ, шеля, чол. і розм. шелі, жін. Коричневий жук завдовжки 2—3 мм, личинки якого, розвиваючись перев. у мертвій деревині (меблях, будівлях тощо) чи борошні, точать їх. Так гниє деревина на корені: уже й віти її посохли, і середина випала, а вона все стоїть; вітер-негода обносе сухе гілля, а зсередини шашіль виточує гниле суччя (Панас Мирний, III, 1954, 23); Єдине, що прикрашало цей сточений шашелем будинок, була довга алея бузку (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 134); З комірних шкідників найбільш поширені у Кримській області комірний і рисовий довгоносики.., маврітанська комашка, хлібний шашіль, огнівки, молі, кліщі тощо (Колгоспник України, 6, 1958, 20);
//  перен. Те, що руйнує щось, мучить когось, викликає сумніви і т. ін. — Гляну на людей — ні, не наші люди — і знов тая шашіль у серці ворушиться... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 141); Лист був від Аарона Мокрого. Той злякався братової могутності, шашіль заздрощів точив йому душу (Павло Загребельний, Диво, 1968, 266); Одарка не зважилася заводити суперечок, і Микита ще довгий час не знав, що шашіль уже точить підвалину його оселі (Любов Яновська, I, 1959, 308).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 425.

Коментарі (0)