ШАШКА 1, и, жін.
1. Плескатий предмет круглої форми з дерева, кістки, пластмаси (перев. білого або чорного кольору), яким грають на спеціальній дошці.
2. тільки мн. шашки, шок. Гра на дошці, поділеній
на 64 (а іноді 100, 144) світлі і темні клітини (поля),
між 12 (20 або 30) світлими (перев. білими) та 12 (20
або 30) темними (чорними) кружальцями за певними
правилами. Грав я з татом в шашки. Як зіграли?
Нічия! (Іван Нехода, Хочу буть.., 1949, 10);
// Набір фігур для
такої гри.
Стокліткові шашки див. стоклітковий.
3. Плитка, циліндр, кубик спресованої вибухової
речовини. Слово друга своїми устами Повторив я не раз
під мостами, Закладаючи в шашки запали. З ним бійці
у похід виступали (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960,
136); [Вайсман (розглядаючи рейку):] Щоб таку
штуку підірвати, не дуже багато й треба: три
толових шашки, і все полетить шкереберть (Олесь Гончар,
Партиз. іскра, 1958, 54).
Димова шашка — циліндричний металевий футляр,
наповнений димовою сумішшю; використовується у
військовій справі для створення димових завіс та в
сільському господарстві для обкурювання рослин з
метою захисту їх від заморозків і боротьби з шкідниками.
Бійці розкидали димові шашки, затулили чорною повстю
від ворога море й дали змогу підійти кораблям із
гарматами й десантом (Літературна Україна, 17.X 1969, 1); В останні
роки з успіхом застосовують різні хімічні засоби
боротьби з шкідливими комахами (комарі, мухи, сліпні тощо).
Для цього найчастіше використовують гексахлоранові
димові шашки (Колгоспник України, 8, 1958, 22).
4. спец. Шестигранний кам'яний, дерев'яний і т. ін. брусок для брукування вулиць та шляхів; торець.