ШАСНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до шастати. Жахнулись від несподіванки діти, шаснули врозтіч — одна курява завихрилась за ними... (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 17); Наляканий гучним реготом, Султан шаснув під віз і на всі заставки почав клясти базар обуреним гавкотом (Олександр Довженко, I, 1958, 77); Ліс мовчить. І тільки білка Шасне в віттячко руде (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 153); Витягуючи .. шию, він шаснув по стінах драглистими очима (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 138); Не встигла Вутанька з матір'ю отямитись, як Данько, схопивши гвинтівку, вже вискочив надвір. Шаснув за один причілок, шаснув за другий — ніде нікого (Олесь Гончар, II, 1959, 230); Прочитавши надруковане великими літерами: «Смерть фашистським загарбникам!», він накрив рукавом листівку, потягнув її до себе і шаснув рукою в кишеню (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 39).