ША́ТНО, присл., діал. У багатому, розкішному,
гарному одязі. Брюховецький, по уговору, пішо і без
оружжя веде свою сторону, а Сомко на конях, шатно і при
оружжю (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 164);
// З багатим
приданим, перев. одягом. Одну дочку шатно оддали
заміж, з повною скринею (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 421.