ШАТРО́ВИЙ, а, е. Стос. до шатра;
// Який є шатром
(у 2 знач.). Буковинські церкви мають одну особливість,
яка ніде не спостерігається. В них шатрові перекриття
кожної клітки не мають виявлення в зовнішніх формах
будівлі, а сховані під одним загальним дахом (Дерев'яне зодчество України, 1949, 38); Трьохкупольний храм Івана
Богослова [1744 р.] у Скориках Підволочиського району має
шоломовидні та шатрові верхи (Народна творчість та етнографія, 2,
1968, 93).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 421.