Словник української мови

ШАТРО́ВИЙ, а, е. Стос. до шатра;
//  Який є шатром (у 2 знач.). Буковинські церкви мають одну особливість, яка ніде не спостерігається. В них шатрові перекриття кожної клітки не мають виявлення в зовнішніх формах будівлі, а сховані під одним загальним дахом (Дерев'яне зодчество України, 1949, 38); Трьохкупольний храм Івана Богослова [1744 р.] у Скориках Підволочиського району має шоломовидні та шатрові верхи (Народна творчість та етнографія, 2, 1968, 93).